Ніч була тиха. Занадто тиха. Алія стояла босоніж біля дверей. У руках — маленький ключ, який вона знайшла в одній зі шухляд. Амір спав у сусідній кімнаті. Вона знала: це її єдиний шанс.
Двері відчинились майже безшумно. Вітер облизав її щоки, як знак волі. Вона зробила кілька кроків… ще трохи… ще трішки — і вже біля воріт.
— «Ти куди?» — пролунав ззаду хрипкий голос, і серце в неї застигло.
Амір.
Він ішов до неї стрімко, як хижак. У погляді — зрада, гнів, шал.
— «Ти… тікаєш?! Після всього?! Після того, що я для тебе зробив?!»
— «Ні, Аліє. Тепер уже — ні», — і його рука злетіла в повітря.
Удар був різким, глухим. Її тіло похитнулося, щока палала. На очі виступили сльози — не тільки від болю, а й від жаху. Вона впала на землю, тримаючись за обличчя.
— «Ти не маєш права…» — прошепотіла вона крізь сльози.
— «Я маю право. Бо люблю тебе…» — він тяжко дихав, але його любов обернулась у злу, отруйну одержимість.
Алія відчула, як у ній щось ламається. Не тільки довіра до Аміра, а й остання надія на свободу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
