Глава 11

Веніамін був тим, кого завжди боялись.

Ще з самого дитинства, коли був немовлям.

Він - помилка батька і найгірший момент в житті матері. Хоча вона ніколи того і не признавала. 

Звичайна рабиня. Привезена в палац ще попередником Лу. Красива і зовсім не схожа на інших східних дівчат. Поки ті були як воїтельки - міцні та високі, Тіана була повною протилежністю. Тонка, маленька, та наче кришталева. Доторкнись, та розіб'ється. Може Веніамін і не пам'ятає її, та мав в своєму палаці прекрасний портрет - саме через нього батько і захотів собі ту жінку.

Не дивлячись на свою дружину, Імператор закохався. Або навпаки, просто захотів дівчину. Протилежність Ізідори. 

Поки з дружиною у них були почуття. То з Тіаною - лише насилля. Вперше. І в друге. В третє вона молила залишити її. Клялась, що зробить щось з собою. Помре. Покінчить зі своїм життям. 

Але вона завагітніла. Зрозуміла це на ранніх тижнях. І не змогла нічого зробити.

За вісім місяців народився він. Прекрасне дитя. Чорноволосий і чорноокий. Точна копія батька. Амін - єдиний з дітей Імператора, що повністю перейняв зовнішність владарюючого батька. 

І той справді на початку любив свого сина.

Хоча з молодою матір'ю було все по інакшому. Народження дитини, схожої на свого кривдника, змушувало жінку довгий рік ридати, не дивлячись на те, що любила малюка. Все таки любила. А потім... 

Його мати вбила себе. Просто не змогла жити з тим, що Генріх знову прийшов до неї. І як тільки малюк відмовився від грудного молока - Тіану знайшли повішаною в дитячій. Прямо коло кіжечка малого принца.

Далі життя Аміна склалось не найкращим чином. Безумство. Древнє прокляття його роду знищувало його кожен день. Генріху було важко дивитися на те, як сина знищують древні прокльони. Імператриці ж було складно дивитися на дитя від порочного зв'язку коханого чоловіка. 

В дванадцять Веніамін вперше зірвався, та наніс важкі поранення служниці. Першим ділом, на зібранні запропонували вбити малюка. Як то бувало з попередниками. Тим більше, його "хворь" занадто швидко розвивалася. В той раз, стоячи перед батьком та Герцогами, він розумів, що хочуть зробити ті. Та все змінила Ізідора. Увірвавшись до тронного залу, вперше пішовши проти правил, та перервавши зібрання, вона вимолила у чоловіка життя. Життя дитині, котра не винна, що була народжена во гріхі. 

Генріх погодився. Веніаміна ж відправили в один з найвіддаленіших палаців імперії. До границі з гірським герцогством.

В шістнадцять, він вперше познайомився з Ларсеном. 

Вінні - як його називала Ізідора, а згодом і Шарлотта - тоді втік від наглядачів та перетнув кордон зі східними землями. Три дні та три ночі, голодний та холодний, він шукав прихисток та боровся з нічними жителями гір. На ранок четвертого дня, він натрапив на патруль, в котрому проводив практику юний бастард князя. Саме на цьому підгрунті вони і здружилися. Хоча на початку встигли декілька разів помахати кулаками. 

А тепер вони найкращі друзі. Майже брати. Побратими. Саме горці знайшли спосіб розтуманити свідомість Веніаміна за допомогою трав та східних ритуалів. 

Цього ж разу Ларс також приїхав до принца з новою партією настоянок. Вони весело провели декілька днів в палаці Аміна, поки не отримали звістку, що бастарду потрібно прибути до столиці. І як тільки блондин не намагався відмовитися, за кілька днів вони направилися разом до головного палацу.

Зараз же Амін прогулювався в саду. Раніше, будучи малим, він часто тут бував. Ховався від няньок. Дивився, як фехтує старший брат. Вчився і сам тримати меч в руках, поки ніхто не бачить. Лише в цьому місці знаходилися справжні хороші спогади цього раненого звіра.

Вирішивши повернутися до кімнати, він почув вигук. Тоненький голосок міг належати лише маленькій Шарлотті. Дитині, котра була така сама як і він. Амін любив її. Хоча, на жаль, міг бачите лише кілька разів на рік.

Коли Веніамін зустрівся з молодшою сестричкою, здивувався. Ізідори ніде не було чутно. Як і Імператора. А саму її, чи зі служницями - ніколи не випускали. Страх за принцесу, та гнів на тих, хто відпустив її саму швидко зник, коли з повороту вискочила дівчина. Побачивши вчорашню дику кішку, Веніамін здивувався, підіймаючи брову. 

— ...У цієї кнопи завжди все саме краще. 

— Повірте, ваша високість, це так і так воно буде завжди, — наче нападаючи, висловилась вона. Дівчина стала в стійку, уважно слідкуючи за будь-яким рухом принца. Наче готувалась нападати та захищати дитинча.

Справжній дикий звір. 

Він помітив на шиї, поки що безіменної, тонкий шарф, що прикривав, як він зрозумів - сліди його пальців.

— Аахаха, — засміявся Вінні, прикриваючи якусь біль в очах, та обіймаючи Шарлотту. 

Маленька швидко притиснула свої губки до колючої щоки брата.

Вона була єдиною з усієї сімейки, що страшенно любила Аміна. Більше за будь-кого з братів. Напевно, дитина розуміла та відчувала якусь схожість з ним. Відмінність від інших.

  — Відпустите її? — з викликом запитала дівчина.

— Ні, — відрізав він, потріпавши золоте волоссячко, трохи псуючи зачіску принцеси. — Я хочу провести час з єдиною та найпрекраснішою панночкою у всьому світі. І ти мені не завадиш! — останні слова звучали, як погроза.

Аверія ж, все ще знаходилась у напрузі. Тіло було готове до бою, якщо потрібно буде рятувати маленьку. 

— Я не можу дозволити цього.

— Я принц, — просто відрізав він, усміхнувшись.

Так. Він бачив в її чарівних очах блиск. Злість. Силу, котра хоче вирватися з її тіла, не дивлячись на блокуючий браслет. 

— Це не міняє нічого, — тихо пробубоніла служниця.

— Повір. Це міняє все...

Амін зробив декілька кроків в бік Аверії. Протягнувши руку, доторкнувся до пасма, що розвіювалось під подихом легкого вітерця. Дівчина відхитнулась, роблячи крок назад. 

Боїться.