33.1

-Я готова
-Тоді придумай щось грандіозне,я не буду допомагати тобі в цьому.
-Дякую.
***
Минув день і саме сьогодні я за планом маю побачитись з своїм демоном,буде складно, але якщо є найменший шанс побачитись з ним,я можу вічно жити в вежі,лиш би все спрацювало.
 

Була ніч і це саме час порушити комендантську годину в містечку.Я вийшла і зібрала сили до купи,я не буду робити чогось критичного,але я створю ілюзію.Лише б сили вистачило.
Я вийшла до заблокованої лагуни,саме туди ,де в нас була перша вечірка,та на якій ми зблизились з Раяном.Там ,як завжди блок,але я сильніша ніж інші,до того ж цей захист це саме те ,що я хотіла знищити.
При будь якому порушені блоку надходить звістка ,тут мене побачать і я понесу покарання,яке придумає сатана.
Я готова.Зібрала всі сили і почала подумки створювати ілюзії всіх кого я знаю з навчання.Уже через 20 хвилин було пів сотні копій людей довкола мене,якщо не торкатися їх,то все здається справжнім.Ну а далі знищення захисного куполу,я зібрала всі сили і почала уявляти як він розчиняється.Нічого не виходило і вже в момент ,коли я було почала думати що нічого не виходить зі спини почула: "Маоло,що ти робиш". 
Я не знаю хто це був,але я й не хочу про це думати.Голова занурена в Раяна,в його стан, зроблю усе щоб побачитись з ним.
-Я повинна.
А далі все як за хорошим сценарієм купол розчиняється,а ілюзії біжать всередину з неймовірним шумом.Вже через хвилину за спиною з'явились професори,а ще через кілька хвилин ,я була в одній з кліток пекла.
Тепер лишається лише чекати.
Чекати вироку і чекати його,надіятись що побачу свого віслючка.