27.

Сьогодні 3 місяці життя в союзі з демоном.І це просто жахливо.В сльозах я побігла до Раяна-чоловіка про якого не згадувала після весілля,але разом з тим не забувала.Сил терпіти усе це не лишилося ,тому треба закінчувати авантюру,поки я взагалі ще відчуваю себе.
Розмах крил і я в нього.
-Раяне,я так більше не можу.
-Луїзо?
-Раяне,будь ласка.Як розірвати союз?
-Що сталося?
Я показала синці на своєму тілі.Моріс 2 місяці знущається наді мною.І чорт ,коли я створювала союз із цим демоном я і не здогадувалась ,що таке можливо.Він був дотепним і милим,можливо не дуже уважним,але я б ніколи не назвала його аб'юзером ,він не давав жодного натяку на те ,що після нашого одруження почне цькувати та принижувати мене як морально так і фізично.
-Крихітко...Це він?
-Так.
Він схопив мене в оберемок своїх рук всадив на свої коліна і почав витирати сльози котрі лилися з очей не бачачи краю.Я не могла стримувати емоцій,хотілось сховатися в найдальшому кутку кімнати,закритися в шафі ,або просто зникнути ,щоб ніхто не знав де я.Було повне спустошення і огида до самої себе.Я терплю це,я не в змозі нічого зробити,я слабка,я не помітили що він такий.
-Як розірвати союз?-спитала в сльозах.
-Це неможливо.
-Як неможливо?
-В твоєму випадку можливо,якщо ти розкажеш це на форумі* і наведеш вагомі докази.
-Я не зможу.
-Він лише бив чи..
-Раяне ,чи...Я вагітна ,він згвалтував мене.
-Я вб'ю його.
-Раяне,я не хочу цієї дитини,я не хочу такого життя.
Починалась істерика,я відчувала це,але нічого не могла вдіяти ,моє серце з кожною секундою розривалося все більше,а відчуття того що я ношу дитину ,яку вже ненавиджу доводило до сказу.Я завжди уявляла себе мамою багатьох дітей,але як тільки дізналася що я вагітна від цього виродка ,одразу з'явилась нелюбов до цієї думки.Я стану матір'ю для дитини,до якої не відчуваю материнського інстинкту,це майбутнє створіння ні в чому не винне ,але я не можу нічого зробити з собою,неможу пересилити і назвати плід Моріса в моєму животі своєю дитиною.
-Ти не зможеш знищити маля,такі у нас правила і закони.Як ти б не старалася не позбудешся.А з шлюбом я допоможу ,у мене ремонт і мені треба десь пожити.Поживу у вас головне ,щоб він образив тебе при мені.
-Він ніколи не виходить з образу хорошого сім'янина при інших.
-Я не піду від вас доки він не зробить цього.
-Раяне,я не хочу такого життя.
-Терпи,крихітко.Тепер це єдине ,що залишається робити.
Легко сказати коли тебе не принижують,не ґвалтують,не б'ють при найменшій нагоді.
-За що мені це?-я захлинулась сльозами,єдине що рятувало це чоловік на колінах якого я сиділа,він заспокоював і давав надію ,що скоро вирішить це.І я йому вірю!
-Вибач,люба.
-За що?
-Це я винен.
Я взяла його голову в свою руки і заглянула в очі,через власні сльози нічого видно не було ,але ту біль,яка просочувалась через його очі,душу,серце не побачити було неможливо.
-Ти ні в чому не винен.Не картай себе.-я припала головою до його грудей,а він поцілував мене в чоло і загріб в свої обійми ще сильніше.
-Все буде добре,крихітко.
Ми просиділи так ще довго і я ,напевно,віддала б усе на світі ,аби мій телефон не розривався від вхідних викликів.
-Це Моріс.-Стомлено мовила.
-Хочеш я поговорю?
-Не треба,буде ще гірше.
-Так.-я прийняла виклик.
-Де тебе чорти носять?
-Я в Раяна.
-Якого чорта ,ти там забула?У тебе свого будинку немає?
-Раян поживе в нас деякий час,у нього ремонт ,ми про це і говорили,він мій старий друг ,ти й сам знаєш.
-Так,а ще твій колишній,тому ні.В тебе є 10 хвилин щоб опинитись вдома,інакше я за себе не відповідаю.
Він скинув виклик а я ще більше впала в відчай ,на цьому і все.Наш план завалився навіть не почавшись.Раян-головна причина Морісових зривів,він прекрасно знає що я досі кохаю його і я була б здивована якби він дозволив пожити йому в нашому будинку.
-Ми вигадаємо щось інше,не хвилюйся.Ти набагато сильніша за нього Луїзо,не давай ображати себе.
-В нашому домі блок проти магії,а фізично я слабша.Раяне,я не хочу повертатися.
-Як би я хотів щоб ти залишилась ,але так буде тільки гірше,ти не маєш навіть давати підозри на те ,що ми з тобою будемо зустрічатися час від часу.Якщо він дізнається зможе подати проти тебе звинувачення про зраду,а цього нам не потрібно.Тому зберись ,мила,ми вигадаємо щось і все буде як колись.
-Як колись вже ніколи не буде.
-Є ідея.Засели ілумі,але так щоб він не бачив,а через деякий час,коли набирається вдосталь інформації ілумі повернеться до мене.
-Але ж там не діє магія.
-Через це і створені ілумі,згадай як ми були у вежі.Вони створені для нагляду там де магії немає.Тримай.-Він простяг мені золоті нитки зібрані в клубок і колбу  води з блакитної лагуни.-Все просто тобі треба вилити це на ілумі і він оживе ,якщо крапнеш ще цим,-він вклав в руку піпетку фіолетової речовини,-то ілумі будеш бачити лише ти і я коли він повернеться до мене з інформацією.
-Все буде добре.-Повторила я забрала простягнуті чоловіком речі і полетіла до свого "коханого чоловіка".
Ні коханим, ні чоловіком я його назвати не можу.Біль яку він мені завдає кожного дня надто сильно розриває серце,так я не кохаю його,але поважала,до нашого одруження.

форум*-те саме що суд на землі