26.

Минув рік

Раян

Мая стоїть поруч зі мною Моріс збоку,а Луїза вже біжить після лекції Брукліна.

Досі не можу звикнути ,що вона не моя.І я намагаюся уникати їх як тільки виникає така можливість.

Ні ,ми не тримаємо зла одне на одного.Ми досі дружимо зависаємо компанією,та гуляємо парами,але мені надто боляче знаходитись поруч,дивитися як чужі губи торкаються її обличчя,споглядати за тим як чужі руки тулять її до себе.Почуття досі не захололи хоч і минуло стільки часу,сумніваюся що це колись взагалі мине.

-Раяне,Має ми з Морісом одружуємося і запрошуємо вас на церемонію будови союзу будемо раді вас бачити.-такою новиною приголомшила мене Луїза, підбігши до нас.

-Вітаємо,ми обов'язково прийдемо на ваше свято.-вступила в розмову Мая.

-Супер,ми біжимо,надто багато справ перед такою подією.

-Так.-це все що я спромігся вимовити.

****

-Раяне,ти демон,я знаю тебе вже давно ти ніколи не був таким м'яким і вразливим.Що з тобою?-Як завжди Мая мій особистий Шерлок,зчитує усе що бачить,навіть коли це геть не потрібно.

-Не розумію.

-Чого ти не розумієш ,брате?Це вже навіть не весело,я ж бачу що ти кохаєш її,вона завтра виходить заміж ти нічого не зробиш?Мені продовжувати весь цей цирк?

-Що мені залишається робити?Вона щаслива з ними і тільки забула мене.

-Ти впевнений ,що вона щаслива?Ти впевнений ,що вона забула?

-Ні.

-То якого чорта ,ти себе вбиваєш?У тебе є шанс,хоч він зрівняється з стрибком в останній вагон.

-Ти права.

-Що ти задумав?

-Нічого.

-Раяне,я твоя сестра і знаю тебе як облупленого,ця посмішка багато значить.

-Ти права і ти допоможеш мені.

-За що мені це...

****

****

Я знайшов Луїзу в їх передсоюзній відпочинковій.Так називали кімнати де майбутня наречена проводила останній день вільної з її друзями.

-Луїзо!

-Привіт,віслючку.-Вона усміхнулася ,і чорт я не думав ,що настільки давнє прізвисько так зігріє мені серце.

-Луїзо ти кохаєш його?

-Ні.-і бляха,це єдине що я хотів почути.

Я підійшов взяв її обличчя в долоні і поцілував.Це був жадібний поцілунок,про який я мріяв рік і вона повністю піддалася взаємному пориву.

Спочатку ніжно ,ніби вперше вивчаючи, вуста спліталися в танці,а потім почало зносити дах.Поцілунок поглибився,а язики билися, не віддаючи контроль комусь одному.Ми ніби робили щось заборонене,щось що схоже на цукерку перед обідом в дитинстві.Щось настільки бажане,що все відходить на задній план,усі події забуваються і ми ,ніби потрапляємо в інший вимір,де є тільки ми.

-Луїзо ,відміняй союз поки не пізно.-сказав я задихаючись.

-Я не можу.

-Чому?

-Я дала йому надію і не буду кидати біля вівтаря.

-Крихітко,ти чуєш ,що говориш?

-Раяне,у тебе був клятий рік.Я чекала кожен день,що ти прийдеш і поясниш,що скажеш що все це дурний жарт,дурний сон,плід моєї уяви,я відтягувала цей союз скільки могла,а зараз це неможливо.Я сказала йому так і не зможу кинути,неважливо буду я щаслива чи ні.Між кохати і бути коханою я вибрала друге.

-Луїзо так не можна.-Ледь не кричав я.

-У нас різні шляхи і далі ,на жаль,нам не однією стежкою.Ти з Маєю я з Морісом.Наші кораблі розходяться ,як би прикро не було цього приймати,це кінець ,це остаточна крапка, наша безвихідь.Безвихідь на двох.

-Мая моя сестра.

-Що?

-Колись мій батько порушив головне правило місій,він спустився на землю і закрутив роман з людиною.Через кілька місяців ця жінка завагітніла від нього і в батька з'явилась донька.Ніхто нічого,про це звичайно ж не знав,а через кілька років один таксист не впорався з керуванням,в автокатастрофі померла і земна "Афродіта"батька,як він її називав, і дитина.Мая з'явилася в цьому світі,бо була дочкою демона,батько нас познайомив,але це не знає ніхто окрім нас трьох і Ніка,тепер ще й ти,я тобі довіряю ,Лу,тому розказую це зараз.Після твого одужання я зустрівся з професором Ілканом і він ввів мене в курс справи стосовно того,що батько думає про наші стосунки,він м'яко кажучи не в захваті,я не розумів його реакції,але рішення вирішувати стосунки з ним було б найгіршим, тому поставив відносини на паузу ,кажучи тобі що це кінець.Мені було дуже боляче і я розумів,що після тебе жодних стосунків не хочу ,тому і попросив допомогти Маю ,щоб відбитися від усієї жіночої статі.

-Тепер це не важливо,у тебе був рік Раяне,а ти ламав комедію.Настав час робити висновки і напевне,не настільки я тобі була важлива,якщо цілий рік ти був з сестрою і жодного разу не запитався відверто,як мені з цим чоловіком,лише за кілька годин до церемонії ти вирішив спитати чи кохаю я його?Забудьмо одне одного,так буде легше нам двом.

-Інколи простіше змінити аніж забути.-відповів я її ж словами.

-Так..-це було єдине що вона сказала,сльози безвольно текли щоками,а руки тряслись,було неймовірне бажання підійти і заспокоїти її.

Чому я цього не зробив?

Вона чітко поставила кордони,нехай це боляче ,але будь так.

-Будь щаслива і пам'ятай в разі чого ти маєш на кого покластися.

-Я ніколи тебе не забуду,Раяне.-Сльоза потекла по щоці,а я просто вийшов.Вийшов з надією на її щастя.