25.

****

Луїза

Я йшла коридорами академії і думала про своє коли побачила свого Раяна,точніше вже не мого,просто Раяна з Маєю.Досить хороша дівчинка нічого поганого про неї сказати неможу,колись врятувала мене,вона точно попіклується про нього.

-Привіт!-не вийшло пройти повз непоміченою.

-Привіт ,Раяне!-відповіла я і хотіла пройти.
Ми не бачились кілька місяців і я не хотіла його бачити,час минув ,а почуття досі вирують.
-Твоє волося?
-Так,підстриглась.-Кажуть коли дівчина жадає змін,страждає її волося,от і я вирішила поекспериментувати.Чи стало легше?В деякій мірі так....,але більше ні,аніж так.
-Твоє волося було чудовим,завжди пахло кокосовим шампунем і блищало на сонці.Навіщо?
-Це вже неважливо,тепер в мене каре і кавовий засіб для догляду.Інколи простіше змінити ,аніж забути.
-Луїзо,ти будеш чай?-До мене підійшов Моріс -мій теперішній хлопець.
-Так ,дякую.
-Чорний?
-Вона обожнює зелений.-вліз у розмову колишній.
Так ,мій колишній набагато краще знає мене ,хоч і стосунки наші були не дуже довгими,а теперішній не може запам'ятати який чай я люблю.Прикро,але таке життя.Такими фарбами ми його розмалювали.Усе могло бути інакше ,але я прийняла рішення не принижуватись,він так вирішив-чудово.Я вірю що час загоює рани і вірю в те ,що з часом все мине.
-Зелений,Морісе.-Я усміхнулася.Сказати ,що кохаю його,ніколи б не сказала.Він просто опинився в потрібний час в потрібному місці,не думаю що з цих відносин щось вийде.
-Знайшла заміну?
-Так.Ти теж.
-Так.Швидко.
-Люба,я замовив нам чай ідемо?-Знову встряг в діалог мій "хлопець''
-Так.
-Бережи її ,Морісе.-сказав наостанок Раян і взявши Маю за руку зник в натовпі істот.
******