23.

Проснулась не у себе в палаті.Це звучить дивно,але я і не проти.Мені вистачило того часу доки я була там безсвідомості і ще чотири дні з нею.Та зараз не про це.
Гарна кімната ,широке ліжко,вікна в підлогу,все супер стримане,це додає місцю певної химерності,не знаю чому,але я досить швидко здогадалася що це кімната віслючка.Так,у мене повністю відновилась пам'ять ,Раян ледь не кожного дня приходив і стимулював цьому.
Що ще змінилось за ці три дні?
Лікарі думали ,що моє одужання буде довшим,а я вже як новенька.Єдине трохи болять крила і ребра,але це легка біль.
Крила мої відросли самі ,бачили б ви обличчя лікарів та Раяна коли вони заходять ,а я розправляю свої нові темні карміново-чорні крила.
Лікарі були в шоці ,бо вони планували відроджувати їх ,через місяць ,не раніше ,знову еліксиром і під їхнім поглядом,а от Раян побачивши мене з ними загорівся,він підійшов обійняв мене і промовив єдине:"Моя д'яволиця".
Одразу піднявся ґвалт навколо моєї скромної особи,прийшли професори і зробили висновок:"Суть вибрала мене,не я її".Я демон,я рада цьому ,але як мені пояснили ангельська суть в мені не зникла просто мені потрібно навчитися поєднувати їх,замість того щоб приглушувати щось одне і тоді я буду не просто одною з найсильніших ,а найсильнішою в потоці.
Після цього я одразу пообіцяла Раяну ,що надеру йому зад на тренуванні через це він звісно посміявся і сказав ,що після цього зробить зі мною те саме,тому поки що я викинула цей план подалі,може колись знадобиться.
-Ти в порядку,як нові крила?-В кімнату зайшов  мій ..ем..хлопець,обіцяю я ще довго буду згадувати це.
-Все добре,віслюче.
-Луїзо,треба серйозно поговорити.
-Так,віслючку.
-Я серйозно.
-Добре.-Я привстала з ліжка і почала думати ,що могло статися,довго думати не довелося.
-Насправді,якби боляче для мене це не було ми маємо поставити крапку.
-Раяне?

-Послухай,-він сів до мене на ліжко,взяв мої руки і дивився прямо в очі,-цього разу все обійшлося,твої крила відросли,ти усе згадала,ти сильна і неймовірно приваблива жінка і мене до тебе тягне,я не буду цього приховувати,але Луїзо,я не можу наражати тебе на небезпеку,а наші стосунки роблять саме те.
-До чого ти ведеш?Ні...
-Так,я думаю нам краще змінити статус стосунків до дружніх.
-Це неможливо.
-Луїзо це потрібно,я не готовий знову так хвилюватися,а що якби все було б критичніше?Я не хочу ризикувати тобою ,маленька.
-Та..ак.Ти напевне правий.
-Я не хочу щоб ти страждала.
-Я не буду,ми залишимося друзями,ти правий так буде краще обом.
-Так.
Він встав і вийшов ,а сльози почали литися з очей.
За обопільним бажанням.Смішно,але я не могла і не буду страждати за ним ,ніколи в своєму житті не можна робити 3 речі:
1)Шкодувати про події.
2)Страждати за хлопцем.
3)Принижувати себе.
Це мої правила по життю отже якби мені хтось сказав раніше ,я б всеодно почала зустрічатися з Раяном це було добре і я не шкодую про наші короткотривалі стосунки,я не буду за ним страждати,як мінімум тому що на одному чоловікові весь світ не сходиться ну і принижуватись,бігати благати його продовжувати стосунки я не буду.
Знала б я як важко буде дотримуватись другого пункту плану.
Кілька днів я не виходила з кімнати лише через те ,що вливалася за ним,він ніби був киснем,який забрали,ніби іграшка ,яку подарували п'ятирічній дитині і сказали віддавай,він став моїм окремим бажанням ,яке повільно вбивало мене, доки не з'явився він...