22.

Луїза 

Я отямилась в госпіталі,на це вказувала величезна біла палата,проте вона була повністю комфортна,хоч і лікарняна ,але стіни не тиснули,купа апаратів і трубок причеплених до мене біла постіль ,високе ліжко.Світ чарів і магії ,а медицина відносно на такому ж рівні.
Я спробувала піднятися і одразу відчула нереальну біль в ребрах і в спині ,ніби мені вирвали крила..
Я спробувала їх підняти,але нічого не вийшло.Бляха,тут взагалі є хтось живий ,щоб хоч спитати що зі мною?
Ніби прочитавши мої думки до мене ввірвалося кілька лікарів,коли вони відчинили двері я побачила до болю знайомі чорні очі,вони не палали вогнем.Вони були...втомлені?
Чорт що зі мною?
-Привіт,ти пам'ятаєш як тебе звати?
-...-я не змогла відповісти,щось крутилось в голові,але я не могла згадати.
-Коли в тебе день народження ,або скільки тобі років?
-Я...я непам'ятаю-сказала я прокашлюючись.
-Ти пам'ятаєш що трапилось?
-Не чітко.
-Що останнє ти пам'ятаєш?
-Пам'ятаю як я гуляла в парку підказала як пройти до їдальні і опинилась в тому місці.Пам'ятаю як мене вдарили ногою по ребрах і все.
-А можливо згадаєш його?
В кімнату зайшов той самий хлопець очі якого я бачила.До болю знайомий ,але як його звати і що нас пов'язує?
-Привіт, крихітко,як ти?
Я спробувала встати на лікті щоб глянути на нього рівніше ,але нічого не вийшло.
-Лежи,маленька,все буде добре.-він посміхнувся і ця усмішка дала надію що все не так погано.
Хто він і чому мені так комфортно з ним?
-Хто ти?-це напевно чи не найдурніше ,що я могла сказати ,але все ж я це сказала.
-Вона мене не пам'ятає?-спитав він з чіткими нотами суму в голосі.
-У неї амнезія ,часткова,з часом усе відновиться,але є хороші новини, Раяне.
-Раян.-Промовила я смакуючи ім'я.
Знайоме,дуже знайоме.Можливо це мій близький друг?Чи чоловік?В мене є діти?
-Що?
-Нічого,хто ти?
-Чекай,Луїзо.Три хвилинки і я весь твій.

Раян

Ми з лікарем Луїзи вийшли в коридор і продовжили розмову.Два чортових тижні я був лише тут,Нік ледь змусив від'їхати додому поспати кілька годин,прийняти душ і переодягнутися.Я не жаліюсь,але я ледь не вбився доки вона отямилась,я вже обдумав усі можливі варіанти.Кожен з чотирнадцяти днів,я приходив до неї і дозволяв собі розклеїтись,все буде добре я впевнений,але вона не пам'ятає мене.Це боляче,ще кілька місяців тому це була моя роль забувати дівчат і ніяк навпаки.
-Так от,є новини кращі.-Промовив лікар.-Ти і сам знаєш ,що відбувається після вивернутих крил,але Луїза-диво.Є шанс ,що вони відростуть,ми зробили усе можливе,і вирвали старі.
-Є шанс,що вона повернеться до свого минулого життя?
-Є шанс що воно буде навіть кращим ,хлопче.Знаєш колись мені сказали цікаву річ:Сильну духом людину скривдять і будуть думати що це кінець,але це її тільки зміцнить.Я вірю що вона відновиться,але лише в тому разі ,якщо вона повірить в це.Останній раз крила виривали багацько років тому ,зараз будь хто сильніший ,а це нащадок ангела і демона.Я думаю що все буде добре Раяне,принаймні шанси є,їй треба відновитися і тоді будемо пробувати відроджувати нові крила.Для неї головним зараз є згадати все і головне хто вона.
-Тобто мені просто треба нагадати їй хто вона?
-Так,і бути поруч.Ти як ніхто інший близький з нею і ти повинен допомогти їй відновити пам'ять.
-Я зрозумів,дякую.
-Раяне,це ще не все.Через три дні ми маємо її виписати,самій їй бути не можна,поки вона всього не згадає,ти мусиш бути поряд,для її ж безпеки.
-Добре,але чи не рано її виписувати зараз?
-Рано,але ми не можемо тримати її тут ще довше,ти й сам знаєш правила.Вона тут два тижні,якби у нас не було напливу людей то потримали б ще,але вже що маємо те маємо,до того ж у тебе є мій номер тому в разі чого ти можеш мені звонитии.
-Дякую!
І таке буває,до Луїзи я повертався в припіднесеному настрої,є шанс що все буде добре...І так буде!
-Привіт.
-Раяне?
-Так.
-А хто ти мені?
Трохи боляче,але що вона може зробити?
-Твій,ем,хлопець?
-Чому так невпевнено?
-Напевно тому,що не звик ,що дівчата мене забувають.
-О Боже,цей нарцис мій хлопець?-Вона плюхнулась на подушку і одразу зойкнула від болю.
-Тобі вже краще,-я усміхнувся,-це добре,і так що ти хочеш дізнатися?Багато не обіцяю бо це тобі буде не на користь ,але відповідь на 4 запитання дати гарантую.
-Чому чотири?
-Незнаю.
-Давай 5.
-А давай ти не будеш торгуватися?
-П'ять?
-Чотири.
-А може все ж таки п'ять?
-Ти не відстанеш?
-Ні.
-Добре,п'ять запитань.
- Я знаю що ти мій ..Ем..хлопець.Наскільки в нас все серйозно?
-Тобі принести свідоцтва усіх трьох дітей чи на слово повіриш?
Вона заклякла і це було наймиліше що я бачив за останній час,все ж нервувати їй не можна,тому вистава скасовується.
-Заспокойся,немає в нас дітей,я лише озвучив плани.-Сказав я на повному серйозі.
-Оу,які троє дітей?
-Це твоє друге питання?Гаразд.Я хочу хлопчика і двох дівчат вони більш за все будуть демонятами,але якщо твої гени зіграють більше,то я готовий любити янголятко.Між іншим я навіть імена придумав.
-Стоп.Тобі не здається що ти замріявся?Скільки ми взагалі разом.
-Відповідь на третє питання:По перше,не здається,я завжди отримую ,що хочу,а по друге,тут досить не однозначно з одної сторони трохи більше тижня ,але так як ти 2 тижні була без тями то майже місяць.
-І ти вже дітей придумав як назвати?
-Так ,зі мною таке вперше.Це було четверте запитання.Лишилося одне,крихітко.
-Взагалі це не чесно.Два питання були майже риторичними.
-Я й не казав що буду грати чесно.
-Добре,нехай.Чому крихітка?
-Так я назвав тебе коли побачив вперше,тебе це дуже дратувало, ти це робиш надто мило,тому так і залишилось.
-Як ми познайомились?
-Е,все,більш нічого не скажу.
-Ти грав не чесно.
-Ми ніби про це говорили.
-Ну Раяне.
-Приємно чути що ти тепер пам'ятаєш моє ім'я.
-Гарне,чому Раян?
-Мати так захотіла.В нашому світі вважається що більш сильне енергетичне ім'я то більш здібна дитина,тому майже всі імена незвичні.Моє означає агресивність,енергійність, самостійність ,досконалість.Можна ще довго перелічувати ,але напевно зупинюсь.
-Так як ми познайомились,запальний чоловіче?
-Ти з'явилась у нас в академії і не знала дороги,побачила мене,думала спитати,але ми почали сперечатися і якщо коротко то  запізнилися обоє.Потім нас покарали ,тиждень в одній вежі ,ну а потім вечірка і ми почали бути разом.
-Цікаво.
-І не кажи.-я посміхнувся згадуючи той самий момент ,надіюсь деякі моменти вона не згадає ,наприклад ситуацію з ілумі.Було б непогано.
-Так як так взагалі сталося ,що мене викрали?За що?
-Забагато питань на сьогодні.Як щодо поспати?Тобі треба набратися сил.
-Та ні,нехочу.
-Давай,ти хочеш,ще й як хочеш.