20.

Луїза.

Відкрила очі і зрозуміла,що знаходжуся в якомусь закинутому приміщенні.Хоч після хоршого удару по голові усе пливе ,але точно можу сказати ,що усе довкола розкидане і старе,тому це будівля де точно ніхто не ходить.
Який шанс взагалі,що мене знайдуть?
Звук кроків відлунням долинув до мене і я боролася з рішеннями прикинутись сплячою ,або протестувати.Моє тіло було перемотане мотузкою,хоча це дуже тупо,дівчата ,які мене схопили з мого потоку і ми вже вивчили достатньо,щоб елементарно знерухомити опонента одним помахом руки і це набагато надійніше ,аніж цей шнур,хоча разом з тим цей шнур не дає можливості застосувати чари мені,поки ,що мушу тримати руки спереді,щоб легше концентруватися і не можу зробити це коли вони,як зараз зав'язані ззаду.
-Проснулася?-Зверхньо запитала ,одна з них.Я підняла голову і усміхнулася.
-Ніна Улар,погроза тридцять два:"Він мій забудь про нього,інакше пошкодуєш?"-Я посміхнулася.-Таке собі з тебе ангелятко.Чого ти добилася?Ну присунула ти мене сюди і що далі.Не знайде тут мене ніхто?Така впевнена?
-Замовкти,стерво.
Тіло пронизує різка біль,бо та вдарила мене ногою прямо в ребра.Чи то від шоку чи від страху ,що з неї потім зробить Раян вона не застосовувала магії відносно мене ,лише ноги та лікті.По правді кажучи,мені це лише в користь ,бо від стусана я буду відходити легше ,аніж від того ж плаінерса,який 3 дні змушував б битися в конвульсіях між раєм та пеклом,але це все неважливо ,бо навіть її худорлява нога ,спричинила ситуацію в якій мозок знову вирішив покинути мене ,це вже напевно традиція мого перебування поза межами Землі :втрачати свідомість ледь не кожного дня.
***

РАЯН

Дівчата зайшли в середину,а ми чекали в сліпій зоні.Уявити навіть не можу ,що зроблю з тими хто викрав мою дівчинку.
Мою.
Це звучить так голосно,але я не хочу знижувати гучність,вже знизив ,відійшовши від неї ,на три проклятих дні.
І знову думки повертаються до неї.
"Зберися ,Раяне."-говорю сам до себе ,щоб вирішити ,що ж все ж робити з викрадачами.
Пустити на самоплив? 
Не зможу.
Покарати самому?
Означає бути покараним за покарання кривдників,мені впринципі всеодно,але 100% буду сидіти в вежі з пропуском занять,а ще тиждень без Луїзи не витримаю.
Настукати?
Не засвоять урок.
Напевно сам чорт не знав би що робити в моїй ситуації.
Хоча є одна ідея.
З цих думок мене витягло гучне тарахкання в стінах музею і бляха я знову картаю себе за бездіяльність.
Вона там геть одна і я знаю про це ,але нічого не можу зробити.
Якби мені хтось розповідав про це я б сказав щось їдке по типу:"На словах чорт,а на ділі смертний",або щось тому подібне,але я насправді не можу нічого зробити і це ще дужче розлючує мене.
Тепер я вже точно впевнений в виборі покарання для кривдників Луїзи.