18.

Минуло 3 дні,на навчанні Раяна не було,погрози мені більше не прилітали,але напруженість нікуди не зникала.Ми не бачились з ним весь цей час, я розуміла ,що вчинила не правильно і навіть хотіла зробити перший крок,проте його не виявилося в кімнаті,ходжу ніби на голках,його друг не знає де він,що дуже дивно.Скоріш за все просто не хоче казати.Я як завжди повертаюся з навчання ,бажання іти додому зовсім немає,тому оперативно вирішую піти прогулятися в сад ,де ми гуляли з Раяном.
Де він?
Що з ним?
Що він взагалі робить?
Багато питань і так мало відповідей.
Зараз найбільше мені хочеться зустрітися з його очима ,зупинитися під його хижим поглядом і знову сперечатися про бісового вчителя з бойового мистецтва,якого Раян,чомусь обожнює,а я терпіти не можу ,бо він надто багато вимагає з мене,бачте-но нащадок таких істот має бути більше ніж будь-хто інший з нашої групи.Воно мені треба?
Та зараз не про це...
Раян,я сумую за ним...дуже
-Привіт,не скажеш як пройти до їдальні?-спитала якась дівчинка.
-Можу,але навіщо,тобі туди?Зараз вже не поїсиш,зачинено.-останнє що сказала перед тим як усе почало пливти перед очима і я знову впала в ту саму чорну безвість,яка ніколи не віщує добра.

РАЯН
Я такий злий.Ця маленька д'яволиця таки доведе мене до сказу.Довіра-це перше що повинно бути в стосунках,а вона вирішує не розповідати про чортові погрози і те що її бентежить.Щоб її.Бачив чорт,я намагався не втручатися і думав що все налагодиться без моїх подорожей в її голові,та на цей раз помилився.Ця бестія зводить мене з розуму,дратує і спокушає одночасно.Вона неймовірна,але нехай трішки охолоне,тим більше ,що я мусив вирішити питання з зайвою увагаю та погрозами.
Власне цим і займався останні три дні,Ніка попросив приглянути за своїм вродливим непорозумінням і не говорити де я,знову ж таки,нехай охолоне.Всі питання вдалося закрити і я повертався до друга ,щоб поговорити про крихітку,коли в серці защемило.
Варіанти лише 2.Прив'язка і моя мітка стоїть тільки у сестри та Луїзи,за останньою приглядав Нік,тож вона в безпеці у своїй кімнаті,а от моя люба сестричка,певно в щось знову встрягла.Тож недовго думаючи я телепортувався до неї.
Яким було моє здивування коли побачив її цілою в своєму ліжку,та солодко спала ,а моє серце досі щеміло від небезпеки людини з моєю міткою.Уявив Луїзу,але не телепортувався,якесь падло умисно поставило блок.
Набрав Ніка.Він точно знає де дівчина.
-Щось сталося Єне?Тебе де взагалі носить,я тебе уже годину чекаю.
-Де Луїза?-я спробував сказати це спокійно,але мій голос не контролювався,здавалося я зможу роздерти його,навіть попри те ,що він мій найліпший друг.
-Я звідки знаю?
-Я просив тебе наглянути за нею.
-Я приглядав,ти не говорив ,що я мушу бути з нею 24/7.
-Якщо з нею щось сталося я тебе приб'ю і не гляну на нашу дружбу,Ніку.
-Заспокойся.Що сталося?
-Що сталось?Спрацювала мітка Луїзи.
-Ти впевнений що це її?
-Так,блять.В сестри був,та мирно спить,хотів переміститися до Лу,спрацював блок.Моєї мітки у будь-кого іншого немає.
-Це дуже погано.
-Та ти що ,поки ти це не сказав я й не знав.-Тут мій контроль пішов нанівець і все що я бачив ,це червоний прапорець , що миготів небезпекою ,тому моє терпіння луснуло і я накричав на друга.Так можливо в такій ситуації потрібно вміти швидко брати себе в руки,але будьмо чесні ,хто може тверезо оцінювати ситуацію,коли дорога людина в небезпеці,а ти ,єдина людина яка може допомогти, страждаєш від безвиході...