15.

-Вона не танцює.-почувся голос зі спини і чорт забирай я не помилюся,якщо скажу,що це Раян.
-Ідемо.-Кажу я і беру нового знайомого за руку.
Ні ну ,а що я мала власне зробити?Слухатись його як покірна овечка?Хто він для мене щоб вказувати що я роблю ,а чого не роблю?Чому він думає ,що може вирішувати за мене?Це моє життя,хоча не впевнена чи доцільно його так називати,адже в своєму житті я померла.Не важливо.Важливо те ,що це мій другий шанс зробити буденність такою ,щоб не соромно було визнати її своєю і Раяну вирішувати ,що мені робити ,а чого не робити не дозволю.Тому руки в ноги і на танцмайданчик.
-Маоло іде проти Раяна Елдера?
-Може досить називати мене прізвищем,між іншим я маю ім'я.
Мовчання ,ну і супер краще хай мовчить бо зараз мене знудить від нього.
Підійшовши на танцмайданчик він одразу прилип своїми руками до мене.Слово "дистанція" йому не знайоме.Повітря катастрофічно не вистачає і я була б щаслива якби це був напад симпатії,як з Раяном.Тут усе навпаки,мене дратує його близькість.Та і взагалі не розумію чому погодилась, так він привабливий,але однозначно не мій типаж.Чорно-червоні очі,які видають його демонську суть ковзають моїм тілом і завдають мені збентеження.У Раяна очі карі ,або скоріш чорні і мені ніколи за час ,що ми були знайомі не хотілося втекти від його неймовірних очей,як зараз від Морісових.На вигляд він старший за Раяна на рік ,не більше ,за статурою напевно йому програє ,він спортивний,але зовсім не Раян.Волося ідеально зализане гелем,тоді як в Раяна воно роскуйовджене.Чорт коли я почала зрівнювати чоловіків з Раяном?
Доки думала про це музика закінчилась і Моріс потягся до моїх губ.
-Ні.-я хитнула готовою і чекала подальших дій ,але він мене не чув, я ледь не виривалася з його рук.
-Вона сказала ні,що не зрозумілого?-Дякую всім Богам чи кому тут дякувати.
-Мені здається ти ,щось путаєш Елдере.
Коли до нас приєднався Раян я помітно розслабилась,а зараз Моріс просто скористався ситуацією і поцілував мене.Не минуло й трьох секунд ,як кулак врізався в обличчя мого нового"шанувальника",а юрба народу зібралась навколо нас.
-Раяне досить.
Єдине що мені залишалося - кричати і я це робила незважаючи на те ,що результату це не давало.
Тіло не слухалось мене і я вже не розуміла ,що роблю.Злість і переживання стосовно Раяна змішалися і уже за кілька секунд мої руки тримати золотий купол над ним,так ,що він був в середині ,а Моріс ззовні.
-Луїзо, випусти.
Тепер помітив мене,дякую.Я просила зупинитися ,а ти мене ігнорував,тож тепер трохи охолонь.Я знаю ,що ти знову порпаєшся в моїй голові,тож будь ласка заспокойся і не веди себе як закоханий підліток.
-Луїзо,чорт забирай,випусти.Я холодний і з здоровим глуздом,не трону його.
-Чому я маю тобі повірити?
-Як мінімум тому,що як тільки я звідси виберусь ,то візьму твій спокусливий зад в свої руки і понесу щоб ніхто його тут не бачив.
З юрби долинули поодинокі смішки,а я залилась рум'янцем.Доречі Моріса і видно не було,тому обережно опускаю руки і купол починає розчинятися ,а на мене в ту ж секунду біжить хлопець який кілька секунд тому був замкнений.
-Раяне стій.
-Ні...за...що.-протягнув так наче я миша ,а він кіт ,котрий біжить за здобиччю.Фу блін,дурне порівняння,я не миша,але суті це не міняє протягнув 6 букв,так наче прочитав речення з 20-ти слів.
-Стій кому кажу ,ми зараз спокійно підемо і поговоримо про ситуацію ,що виникл..аааааа.-його руки підкинули мене ,притулили до себе і ми телепортувплися на вулицю ,на скелі звідки відкривався неймовірний вид лагуни.
-Ти що в біса собі дозволяєш?
-Не розумію тебе.-сказав він опускаючи мене собі на коліна,-маєш неперевершений вигляд.-він ковзнув рукою по моєму попереку і вниз.
-Раяне,не переводь тему.-Я схопила його руки своїми і перетягнула поперед себе.
-Ти чому не сказала ,що будеш тут,і якого біса пішла танцювати.
-Ні,це ти скажи,яка муха тебе вкусила і чому ти створив ту бійку.
Слів не було лише його губи які накрили мої,лише язики які танцювали беззупину,лише серця котрі билися в унісон і його руки які ковзали моїм тілом.
-Здається ти забув головне правило.-сказала я приводячи дихання в порядок.
-Яке,крихітко?-він перебирав мої локони і ховав їх за вушка.
-Три поцілунки і до РАЦСу.
-Можеш не хвилюватися,в нашому світі його немає.
-Ну тоді я теж маю право на поцілунок.
-Беззаперечно.
І тепер уже я привставши з колін хапаюся його губ,наче балону з киснем.Ніхто не знає скільки часу ми так зливалися б іще якби повітря поступало до легень,але всі хто бачив це знають ,що ми і без того неймовірну кількість часу цілувалися безвідривно тонучи в очах одне одного.

Доброї пори доби усім хто читає це зараз.Ось і настав момент ,коли головні герої стають киснем одне для одного,але не поспішайте радіти,кінець іще не скоро.Перепрошую за тривалу паузу ,стратимуся викладати продовження частіше.Від вас чекаю максимальної підтримка,а саме зірочок та підписки ,якщо вам подобається книга.Пишіть свої коментарі,буду рада поспілкуватися.Зустрінемось в наступному розділі.

Ваша Meri Santie⁠♡