14.

Луїза

Коли Раян пішов ,я швидко розклала речі і вийшла в корпус.В планах було знайти свого кароокого друга і дізнатися все про вечірку.Не іти?Пфф,шум і запал з алкоголем це звісно не моє,але чорт забирай,я не хочу бути мишою,як би не заперечувала це сама.Щось змінилося,бісеня ніяк не заспокоювалося і я вирішила ,що потрібно йти,заодно втру ніс Раяну,якого милого він вирішив ,що без нього нікуди?Дивний.
Підійшла до головних дверей і глянула на план розселення.Спочатку він мене нервував,бо про яку приватність може йти мова,якщо всі кому не лінь знають де ти живеш,але зараз я неймовірно рада ,що цей список існує ,адже не потрібно бігати по всіх кімнатах,а просто глянувши на список знаю ,що Матео в 709 кімнаті на 8-ому поверсі.
Розправила крила і полетіла,ще один плюс такого життя,не треба ганятися по сходах.
Постукала в двері і увійшла , в кімнаті сидів хлопець,зовсім не схожий на Матео.
-Привіт,що за краса завітала?Кого шукаєш?
-Привіт,я Луїза.
-Маоло?
-Так,а де Матео?
-Яка зустріч,приємно Маоло,я Кирило.Матео зараз повернеться.Можеш приєднатися до моєї компанії.
-Дякую,але відмовлюсь.Я прийшла по ділу,насправді.
-Гм,цікаво.
-Ти знаєш щось про завтрашню вечірку?
-Ха,хто про неї не знає?
-Це добре,скажи де і коли,будь ласка.
-А що мені за це буде?
-Дякую.
-Дякую замало.
-Ви усі однакові.
Кирило усміхнувся кривою посмішкою ,а в двері зайшов той самий ,кого я чекала.
-Лу,щось трапилось?Ти чого тут?
-Все супер.-я усміхнулася,-Матео...
-Слухаю.
-Ти ж знаєш ,щось про вечірку?
-Звичайно.Що ти задумала?
-Та нічого,чому зразу так,просто теж хочу піти,але не знаю подробиць.
-Чорт,я вже злякався.Давай я тоді зайду по тебе завтра о шостій і разом полетимо.
-Ти найкращий.А що одягти?
-Ну дивись ,якщо хочеш бути мигеням одягай щось закрите,а якщо хочеш повеселитися то вдягай щось максимально відверте.
-А якщо щось між тим і тим?
-Чорт,Луїзо,вдягай що хочеш,всеодно увага до тебе буде,як до Маоло,неважливо що вдягнеш,а тепер вибач,але в мене гості,хоча якщо Кирило не заперечує,можеш залишитись.
-Е,ні дякую ще раз.Я піду,розважайтесь.
***
На годиннику без п'ятнадцяти шість.Я уже готова.Довго думала що одягнути ,ще з вчорашнього вечора,було багато варіантів,але зупинилася на чорній сукні з вирізом на нозі,не відверто ,але і не миша,як висловився Матео.Легкий макіяж,чорні туфельки,легкі локони і я готова.Кілька хвилин позалипала в телефоні і до мене стукають.Однозначно я знаю хто це,на годиннику шоста ,це точно Матео.
-Привіт!-сказала я відкриваючи двері.
-Привіт Лу!
-Привіт.
-Я надіюсь ,ти не проти ,що Кирило полетить з нами?
-Ні, ти що.
-Доречі маєш гарний вигляд,ти неймовірна в цій сукні.
-Дякую,а куди нам летіти?
-На закинуту дамбу при горах.Там і поплавати можна буде,погода дозволяє.
-Ой ні дякую ,я воду не дуже люблю.
-Та і без неї буде чим зайнятися ,там стоїть споруда,старий бар ,коли алкоголь заборонили це місце стало нікому не потрібним.Там неймовірно,а що головне-безпечно.
-В плані заборонили алкоголь?Раян говорив ,що буде випивка і не тільки.Я не те ,що б..
-Спокійніше,все буде ,не хвилюйся.-Вставив свої 5 копійок Кирило.
-Та я не те щоб вживаю ,просто цікаво чи то ви правила порушуєте чи я чогось не розумію.
-Один раз на місяць ми маємо день коли робимо що завгодно,головне не попастися на очі викладачам ,чи комусь іншому хто може бути щуром,але тут теж все не так однозначно вони не чіпають нас на "нашій" території. При дамбі один раз на місяць ми можемо робити ,що завгодно,а в решту днів там стоїть захисний купол ,як то кажуть хорошого по трохи,тому по факту правила ми не порушуємо ,все дозволено ,головне за рамки не виходити.Маю надію ,що я гарно розповів і в тебе немає питань бо ми прилетіли,спускаємось.
Тут неймовірно гарно.Гори ,лазурна вода ,дамба яка стримує її течію і це все є в доступі тільки раз на рік?Я маю щире бажання знайти ще такі місця ,бо тут просто чарівно і насолоджуватись цим видом один раз на місяць просто злочин.
Ми зайшли ,як я зрозуміла до бару і одразу поринули в атмосферу вседозволеної вечірки.Всі аж занадто веселі та розкуті,а якщо враховувати те ,що ми прилетіли вчасно то алкоголю тут хоч відбирай.
-Хочеш чогось випити?
-Можливо.Але чогось легенького.
-Добре,ходімо.
Ми в нашій ж 3-ох людневій компанії підійшли до барної стійкі і Матео замовив коктейлі.
-Це твій "Лазурний погляд",-він простягнув напій ,який коліром повністю відповідав назві,-Гримуча суміш,але смачна і ефектна до нестями в прямому сенсі,головне випити все за раз.Давай.
-Що означає "до нестями в прямому сенсі?"
-Лу,менше слів,пий давай.
Я взяла до рук склянку і випила за раз,закривши очі.Спочатку пролилося неймовірне тепло,а потім,щось дуже солодке,але з кислинкою,схоже на ожину.Точно ожина.Потім смак переріс в більш інтенсивний,гіркуватий і тепер це була точно не ожина ,швидше суміш лайму і грейпфруту.Наважилась відкрити очі.Чорт,чому все синє?
-Лу, все добре?
-Незнаю,бачу все синім,це нормально?
-Так,це такий ефект.
-Боюсь уявити ,який ефект від твого"Смертельного замісу"
-А ти спробуй.
-Ні дякую,як відключити цей синій ефект?
-Таке враження ніби ти сидиш в соц мережі.Ніяк ,саме пройде.
- І довго воно так буде?
-3 доби.
-Матео,чорт забирай,я просила ,щось легеньке,а не ,щоб у мене 3 дні "відходняк" був.
-Та жартую я випий це і все буде ок.
-Це що?
-Коктейль протидії.Доречі про нього,коли будемо іти треба не забути випити,щоб не було проблем.
-Дякую.
Я знову закрила очі і випила все.На смак як молоко розбавлене газованою водою.Відкрила очі й на щастя все стало на свої місця і я більше не бачила світ лазурним.
-Що за люди й без охорони.Маоло?Можна познайомитись?
-Звичайно!Я Луїза,хоча ти напевно знаєш.
-Знаю,я Моріс.Потанцюємо?