12.

Раян

-Що?
-Мені не добре.-віповіла моя ,як її взагалі називати і якого чорта вона моя?Коли я ставив мітку я хвилювався за неї як за друга,через її ангельсько-демонське коріння,але називати її подругою?
Чорт надто багато думок.
Луїза втратила свідомість і летіла вниз.Поруч летів Матео і Моріс ,вони намагалися зловити її ,але безрезультатно,надто пізно побачили ,доки я тут задумався хто вона для мене.Мушу визнати ,що в цей момент серце ледь не стало і я був вдячний ,що поставив їй мітку,адже одна лиш думка про її небезпеку,може телепортувати її до мене.Так її тіло і опинилося в моїх руках,а далі я просто полетів на землю і обережно доставив Луїзу Сінтії.Вона той ще медик.Якщо коротко,то малятко зловило перевтому від такого польоту і геть не гепнулося з висоти.Якби впала не померла б ,але переламала б усе що тільки можна і ці болі нікуди не зникли б,а так просто мозок відключився і вона нічого і не згадає окрім того,що втратила свідомість в небі.
-Ти як,крихітко?-спитав я ,коли вона отямилась в вежі.
-Вже нормально.Чому ми тут?
-Все просто,тягти тебе до себе було б дивно,іти до тебе без запрошення також,а з вежі ми поки що не з'їхали.
-Мг..Що сталося взагалі?
-Так нічого,ти просто втратила свідомість під час польоту,але все обійшлося.А зараз тобі потрібен спокій і ніякого стресу ,тому ,крихітко,я пішов.
-Ей,не іди.Що мені самій тут робити?
-А зі мною ,що робити?
-Щось придумаємо.
Я усміхнувся від її слів,що за дівчина?
-За поцілунок.-чому б власне і не скористатися моментом.
-Тобі було мало?
-Так.
-Добре...-я встиг зрадіти..-Якщо скажеш ,що я подобаюсь тобі.
І що взагалі робити в такій ситуації?Я не знаю чи подобається вона мені,але не буду брехати мене тягне до Луїзи.Вона дуже проста і чиста ,як кришталь,але разом з тим  складна і загадкова для мене.
-Я не знаю,Луїзо.
-Як це не знаєш?Ти уже 3-тій раз лізеш цілуватися.
-І що?
-Всенсі, що?Три поцілунки і до РАЦСу.
-Тоді я більш не буду тебе цілувати.-я розсміявся.
-Домовились,але я маю законні два поцілунки.
Приголомшила?Так!
Вона вилізла з-під ковдри і вмостилася на моїх колінах,взяла моє обличчя в свої руки і торкнулася своїми вустами моїх.Палко,жагуче ,ніжно та пристрасно.Чорт,ніякі епітети не опишуть цього поцілунку і вона до мене ринула,не я змусив її.Це надто приємно і водночас надто боляче відчувати ,що нічого з цього не вийде,навіть якщо симпатія присутня,я не готовий до кохання,а вона не готова до швидкоплинних стосунків.
-Ми граємо не тільки за твоїми правилами,віслючку.-і знову цей поцілунок ,мурашки на кінчиках пальців,а я стискаю її тіло ,притягуючи все ближче до себе.Вона неймовірна.