11.

-Незнаю.
-Луїзо,у нас не так багато часу,давай я просто візьму тебе на руки і ми полетимо.
-Добре.
-От і чудово.-він усміхнувся і підхопив мене на руки.
-Я прошу,Раяне,твоє життя в моїх руках давай не швидко, ти просто обережно доставиш мене на перший.
Він лише хитнув головою і ми зрушили з місця.Головою вниз.
-Раяне ,мене зараз вирве,обережніше.
-Ти знаєш ,що з тобою важко?-він сповільнився і закинув собі на спину.
-Так,дякую,тепер набагато краще.
-Тільки крила мені ж не чіпай,не бійся,обхопи за груди.
Так і зробила.Це був насправді чудовий політ.
-Раяне,ти можеш мене пускати,ми вже спустилися.
-Прилетимо-спущу.
-Куди?
-На арену.
-Чому ти не відпустиш мене.
-Багато слів.
-Ти чорт забирай мене відпустиш чи ні?
-Відпускаю.
І в цей момент він серйозно відпустив мене на висоті 5-ти метрів ,не менше .
-Раяне...
Перед очима попливли спогади я заплющила очі і...Нічого?
Прийшовши в себе ,наважилась розкрити їх і перед очима зупинилося нарцистичне обличчя демона на руках якого я була.
-Це ,що в біса було?
-Ти просила відпусти я відпустив.
-Ти взагалі про щось думаєш,я могла загинути.
-Вдруге не помирають,крихітко.
-Ти нестерпний.
-Я теж тебе обожнюю.
***
Нарешті земля.Ніколи не думала ,що буду так рада опинитися на ній.
-За послуги потрібно віддячувати.
-Дякую,віслючку.
-Не достатньо.
-Велетенське дякую.
Він підійшов і поцілував мене.Знову нестерпно жагуче та водночас ніжно.
-Ти що вбіса робиш?-Я першою розірвала наш контакт.
-Тепер достатньо,крихітко.
-Ти ,чортів син,на нас усі дивляться.
-Нехай.
-Раяне,одне діло ти.Впевнена для тебе це норма ,але не для мене.Я хотіла бути мишою,такою ж мірою як і у своєму людському житті,але ти недаєш мені цього.Мені не потрібна їх увага тим паче ми навіть не зустрічаємося.
-Луїзо,ти забуваєш те ,що ти не людина.Як тільки ти зайшла на першу свою лекцію вчора ти вже показала ,що геть не сіре мишеня.Тому не звинувачуй мене в своїй увазі.Я лише захищаю тебе від непотрібної уваги.Хочеш зустрічатися?Давай.
-Ні ,дякую.Стримаюсь від такої пропозиції.
-Як хочеш.Ідемо?
-Разом?
-Так,люба,якщо ти забула ми все ще покарані.
-Ненавиджу цей день.
Ми підійшли до компанії демонів,чомусь за два дні котрі я тут ,досі не розмовляла з ангелами.Невже моя суть темна?Хоча чому темна?
-Не забивай голову дурницями.В нашій стороні немає світлої і темної є лише баланс який підтримують дві контрастні сторони.
-Мені подобалося бути в вежі.
-Серйозно?
-Так,там ти хоча б не порпався в моїй голові.Можливо ще щось цікаве знайшов?
-Так."Райян таких привабливий хочу поцілувати його знову''
-Ти про себе надто великої думки,віслюче,не думаю я про тебе так,якщо ти і з'являєшся в моїй голові то з клеймом 'ДРАТУЄ'!
-Привіт..воу.-Приєднався до нас Матео 
-Що воу?
-Лу,ти лише другий день у нас ,а уже під захистом найсильнішого демона.Пішла на користь вам вежа.-Він усміхнувся.
-Нічого між нами не було.Який захист?Про що ти взагалі?
-Оу,то він тобі не розказав ,що це зрозуміло з твоєї енергії?
-Що ти несеш,Матео?Або скажи нормально,або не дратуй мене.
-Це дивно,хоча,одним словом ви поцілувалися і він поставив на тобі свою позначку,тепер ти недоторкана.
-Яку вбіса позначку ,Раяне?
-Здається хтось влип.-Матео усміхнувся і відійшов на безпечну відстань.
-Тихо,крихітко,я зараз усе розповім.
-Спробуй тільки цього не зробити.
-Якщо коротко то у нашому світі є так звані 'позначки' ,якщо це сім'я то вони є автоматично між кожним членом родини , але кожен ангел чи демон може поставити свою позначку будь кому.Це може бути друг чи кохана людина,неважливо,важливо те що ця людина буде недоторканою.Позначки не мають суті якщо твоя сила дорівнює одиниці,але якщо сили рівні моїм то ця ж мітка стає знаком "стоп" перед необдуманими вчинками інших.Можеш не хвилюватись.Їх є два типи:перша така як у тебе-ставиться через обійми або легкий поцілунок ,а друга при укладанні союзу,вона вже означає стосунки,але важливо ,що мітку не можна поставити просто так,лише якщо думати про мітку.Ніби все сказав.
-Навіщо?
-Бо я маю опікуватися тобою невизначений термін,як тільки він мине,я зніму мітку.
-Супер ,Раяне.Просто супер!
Я розвернулася і пішла до демонів.Пора знайомитися.Матео представив мені Майю,Селесту,Забімі та Моріса.Останні двоє найкращі друзі,як сказав Матео:між ними не чоловіча дружба ,а цілий неукладений союз.Як я пізніше дізналася союз в цьому світі-це людське весілля,але набагато серйозніше,бо дороги назад немає.
-Доброго ранку усім.Вітаю на сьогоднішньому занятті з літання.Наша дистанція складає 150 метрів.Не багато,але не забуваймо ,що серед нас є нові.Луїзо,ви виростили свої крила?
-Так.
-Продемонструйте,будь ласка.
Я розправила свої крила і галявина яка була наповнена шумом тепер застигла в тиші.
-Луїзо,ваші крила неймовірні.-Порушив цю тишу професор.-Ви усі знаєте хто така Луїза Маоло.І нікому не секрет чия вона далека онука,настав час розкрити очі усім вам на цю дівчину ,попрошу не діставати її і показувати усю вашу ввічливість,Раян пригляне за нею в разі чого.-віслючок хитнув головою ,а професор продовжив.-Луїзі передали свій дар і дідусь і бабуся.Вона і ангел і демон.Я боявся цього,але ,на жаль ,крила показують ,що це правда.У Луїзи є пів року щоб обрати одну з сутностей ,але ми не зможемо заблокувати другу .Зараз на форумі вирішують як діяти в такій ситуації.
-Що таке форум?-Тихо я спитала в друга.
-Це щось по типу суду в людському світі.
-Дякую,Матео.
-І що мені зараз робити?-спитала я.
-На даний момент просто спокійно насолоджуйся новим життям та вибарай свою сторону.
-Як тут насолоджуватись, як ви мене з цим недорозумінням в вежі закрили?
-Добре,досить з вас покарання,ще повбивайте один одного,можете роз'їжджатися по своїх мешканнях.А зараз всі на взліт.
-Дякую.-сказала я і усміхнулася.
Ідучи на взлітну смугу я трішки нервувала ,перший політ все-таки.Матео розказав як керувати і все таке,але був якийсь неспокій.
-Взлітайте.-мовив професор не даючи часу на роздуми,та я і злетіла.
Першою емоцією було нереальне задоволення.Я летіла ,наче птах,тріпаючи своїми крилами.Потім прийшло розуміння того ,що все це не чортів сон ,один нерозумний рух і я можу гепнутись.Саме в цей момент прийшла тривога ,що як?
-Все добре?-підлетів Раян.
-Ніби так.
-По тобі не скажеш.
-Так погано виглядаю?
-Виглядаєш чудово,але  твої думки кажуть про страх.
-Досить в них щось шукати.
-Не можу,крихітко,надто ти вже цікава для мене.Доречі це чудово ,що ми вже не покарані.Професора навіть вмовляти не довелося,а нам тільки на руку підемо на вечірку .
-Я пас.
-Ні ти зі мною.
-Якого..?
-Бо так треба,ти й сама говорила ,що хочеш насолодитися моментами,а не гнити в кімнаті,отож бо й шанс.
-Раяне...
-Що?
-Мені не добре.
Після цих слів мене знову охопила чорна безвідь.Дивно,але вже вдруге я втрачаю свідомість через дурниці.