10.

Луїза

Який він бридкий для мене зараз,спочатку довів до сліз ,а потім поцілував,без моєї згоди і так,я відповіла,а потім дала ляпас і закрилася в ванній.Якось по дитячому.Зібравшись з думками вийшла і направилася до хлопця.
-Вибач.-почала я.
-За що?
-За дитячу поведінку,я не мала бити тебе,я мусила більш цивілізовано вирішити конфлікт.
-Ок.
-І це все що ти скажеш?
-А що я маю сказати?
-Як мінімум ,вибачитись,що поцілував мене.
-Не бачу потреби.
***
-На скільки часу ми тут?
-Без поняття.
-А як зробити так ,щоб вибратися з вежі якумога швидше?-спитала я в надії пошвидше позбутися такої компанії.
-Незнаю,але в нас є 2 дні ,щоб дізнатися,бо скоро вечірка і я не можу її пропустити.
-Що за вечірка,в честь чого?
-Просто так,кожного місяця ми маємо один день для спільної з ангелами вечірки ,невизнані доречі туди теж приходять.Тому якщо ти хочеш іди.
-І хто там буде?
-Усі ангели і демони ,деякі невизнані.Одиним словом ті кому не лінь.
-Гм,і що там робити?
-Надто багато питань.
-Ти не дав відповіді.Що там буде?
-Що,що.Нічого хорошого чи поганого алкоголь ,трава і так далі.
-Перспективно.
-Щось не подобається?
-Я думала ,що тут таке заборонено.
-Менше думай,мала.А зараз спати ,завтра треба не запізнитися.
-Віслюк!
-Лягай вже.
***
Прокинулась я першою.Відкрила очі і побачила ,що лежу на плечі Раяна і обіймаю його.Струшивши голову від такої вранішньої картини вирішила придумати план помсти за вчорашнє,він мене до сліз довів і хоч я і вела себе як дитина,але вибачилась ,а йому сірої рідини у мізках не вистачило.
-Рота підйом!-закричала я на все горло.
-Чорт,що з тобою не так?
-Зі мною все так.
-Тоді з якого переляку ти мене будеш так наче в якомусь концтаборі?
-Ти знаєш як будять в концтаборі?
-Це образно.
-Що?
-Проїхали.
-Добре,віслючку,який план на день?
-Не знаю як у тебе ,крихітко,але я планую відвідати практику з літання ,потім додаткове з зіллеваріння ну і на останок сходити до професора в надії позбутися однієї божевільної.
-Це ти мене зараз божевільною назвав?
-Так.
-Добре,збоченцю,я тебе почула.На літання та до професора ми ідемо,мені щоб ти знав теж не в радість з тобою тут гнити,а зілля своє вари сам.
-Що означає гнити?
-А тебе взагалі мізки функціонують чи ні?Гнити це означає втрачати свою молодість ,це якщо коротко і в моєму випадку ,а взагалі гниють фрукти,коли перестають бути свіжими,тобто псуються.
-Тобто ти вважаєш ,що втрачаєш себе разом зі мною?
-Так.
-Тобі зараз потрібні стосунки?
-Можливо,але я не про те,усе це до того ,що замість того ,щоб сидіти закритій в цьому місці ,я могла б знаходити нових знайомих і нагадаю усе через тебе,бо ти не захотів нормально сказати куди мені іти в перший день навчання.
-Ну так,я винен,але яка вже різниця.
Я зависла і просто дивилася на нього.
-Луїзо, ти тут?
-Чорт,де нормальний віслюк?
-Що не так?
-По перше ти визнав свою провину,а по друге ти назвав мене на ім'я.Це вражаюче.
-Я говорив тобі ,що ти мене дратуєш?
-Так.
-Тоді я скажу це ще раз.Ти мене дратуєш,крихітко.
-Це прозвучало дивно.
-Чому?
-Бо ти перекрутив сенс цих слів своїм"крихітко".Невже у тебе мало дівчат?Можу закластися,що вони очікують щоб його величність віслюк так їх назвав,а ти до мене прилип ,наче реп'ях.
-І?
-Давай домовимось,я називатиму тебе на ім'я і ти називатимеш мене так само?
-Домовились.
-Так просто?
-Так,крихітко.
-Та ну,ми ж домовились.
-Правильно,ти називатимеш мене Раяном ,а я тебе так само-крихіткою.
-Іди в дупу.
-Покажи дорогу.-він усміхнувся і притяг мене до себе.
-Ти що робиш?
-Не знаю.
-Всенсі?
-В прямому,роблю те чого хочу на даний момент хочу тебе обійняти.
Я здивовано підняла на нього очі.
-І після цього ти будеш знову говорити ,що не маєш до мене симпатії?
-Мгу,лише дружні обійми.
-То, що ми тепер друзі?
-Так,-він відпустив мене,-збирайся,не можна запізнюватися,якщо хочемо позбутися одне одного.
Хитнула головою і побігла збиратися.Багато одягу я з собою не брала тому вибір був не дуже великим.В людському житті ,я полюбляла не виділятися,але зараз мої очі зупинилися на короткій чорній сукні.І чорт,я буду не я якщо не вдягну її.
Це і зробила,ще підвела очі тушшю і губки нюдовим олівцем.Богиня,хоча скоріше Д'яволиця.
-Воу,спекотно.
-Серйозно?Не думаю
-Ще й як.Ти так збираєшся на літання?
-А школа має якісь заборони?
-Ні ,але тобі буде не зручно.
-Ти правий ,треба переодягтися.
-Так,але якщо серйозно,то в цьому образі ти просто фантастична,крихітко.
-Дякую.
І знову вибір ,що ж вдягнути.Або спортивний костюм,або легінси і топ.Чому б і ні?Білі лосини ідеально підкреслили мої стрункі ноги,а кофтинка ідеальна відносно грудей.
Знову вийшла і все наче спочатку.
-Гаряче.
-Знову?
-Так!Ти неймовірна.
-Дякую!
-Ідемо?
-Вийдемо раніше ,щоб точно не запізнитися.
І знову прокляті 300 сходинок.
-Може на цей раз допомогти?