4.

Я підняла голову нагору і зазирнула до темних очей,вони ніби карі,але швидше чорні.Ніколи не бачила таких.
-Я маю ім'я.Годі називати мене так.
-Добре крихітко,а зараз встань і займи інше місце.
Але ж гад.
-Хочеш іди шукай місце сам,я тут перша примостилася.
-Крихітко,повторюю востаннє ,інакше твій солодкий зад опиниться на моїх колінах і навіть професор тобі не допоможе.
Я піднялася з місця щоб бути на одному рівні.Він на голову вищий тому доводилося дивитися вгору ,але зоровий контакт очі в очі я побудувала.
-А тепер слухай сюди.Ти не маєш ніякого права називати мене крихіткою,так само не маєш права зиркати на мій зад і тим більше вирішувати ,що з ним робити.Тож поки я добра а ти цілий ,шуруй звідси.
Він покірно пішов,а я сіла на місце.
-Луїзо,що це було?-спитав в мене Матео
-Всенсі?
-Ти прогнала Раяна,ніхто не міг йому і слова сказати,він одразу ричав.Як ти зробила це?
-Нічого особливого я просто сказала ,щоб забирався.
-У тебе ще не відкрилися сили?
-Які сили?Я невизнана.
-О чорт ти хитрий,неприбідняйся.Ти Маоло,одне прізвіще ,що значить.Доречі ти не проти ,що я називатиму тебе Лу?
-Ні,Матео,я не проти,але можливо ти розкажеш мені ,що такого в моєму прізвищі?
-Я думаю тобі варто спитати це в професора.
-От і все з теорією ми на сьогодні покінчили,розбиваємося на пари і будемо боротися.
-Що?Прямо вже?
-Так,нехочу тебе розчаровувати,Лу,але ти в парі з Раяном,а ще ти прослухала всю теорію.
-Може ти розкажеш як захищатися і атакувати?
-Часу особливо немає.Ти змагаєшся друга.Якщо коротко,щоб атакувати ти маєш якумога сильніше розсердитися і направити емоції в руки.Уявити ніби ти стріляєш стихією.У тебе все вийде,а якшо ні,то не помреш,вдруге не помирають.Щоб захиститися ти повинна уявити щит і усю енергію направити назовні.Доречі твій вихід.

Він штовхнув мене на так звану арену і я опинилась там,ледь не в ногах Раяна.Дякувати Всевишній я втримала рівновагу.Ми підійшли один до одного для рукостискання.
-Я не знаю,як тобі вдалося зробити так ,щоб я пішов,але не думай ,що буду піддаватися тобі зараз.
-А я і не прошу.-Випалила і відпустила його руку.
-Пограємося крихітко.Дами вперед,атакуй перша.
Якби я ще знала як це робити.Стоп.Цей козел знову назвав мене крихіткою ,невже так важко ,запам'ятати,я Луїза.
Не знаю як так вийшло але в цей же момент світло вдарило з моїх рук і пропалило стіну.Вона одразу посипались.Так має бути?
-Це що було?-спитав голос ззаду.
-Добре, крихітко,але невлучила,навіть не близько.-промовив Раян.
-Я маю ім'я.
Знову підняла руки і направила на Раяна,знову світло і легке пощіпування ,на цей раз я ледь не влучила в хлопця, він встиг поставити перед собою щит.
-То що?Запам'ятав чи ні?Я Луїза!-і знову з моїх рук вийшло світо в сторону хлопця ,який так само впевнено ухилився.
-Стоп.-Почувся голос професора і ми були змушені зупинитися.-Досить непогано ,тепер міняйтеся.
Як зробити захист.Чорт,чорт,чорт.Якого біса я забула?Матео мені говорив,згадуй Луїзо,згадуй.
Кульки полум'я уже летять в мене заплющує очі і уявляю себе в великій кулі.Нічого не відбувається.Сиджу так кілька хвилин.Вирішую відкрити очі.Купол?Його створила я?Як?
-Добре,дуже добре.-Промовив професор і наша практика на сьогодні закінчилася.
Ми стали до решти і чекали кінця заняття.
-Лу ,що це було?Вже кілька років ніхто не створював купол.-спитав Матео.
-Ти думаєш я знаю.Воно якось саме.
-От би мені так,я знаєш но на перших боях ледь виживав,що вже говорити про польоти.Ти доречі уже літала?
-Що які польоти?
-Не говори,що не маєш крил.
-Немаю.
-О чорте хитрий,ти коли збиралася їх виростити?В нас завтра літання,немаленька дистанція,але вірю ти впораєшся.

-А де мені крила взяти?
-Підійти до професора і попросити еліксир,але попередження це буде досить боляче.Тобі тут більше пощастило ,бо усі народжені на небесах мають їх з 5-ти років-дитячі,які в 17 треба змінювати.Ти ж одразу отримаєш нормальні,але тут теж не все ,може бути таке ,що крила не підійдуть тобі,або ж ти втратиш частину під час місії,тобі доведеться виривати і відроджувати нові.А це ще болючіше,тому одразу бережи їх.-він усміхнувся.

***
-На сьогодні все Луїза Маоло та Раян Елдер підійдіть до мене.-прозвучав голос професора і мушу визнати я трохи злякалася,мало того ,що запізнилася так ще й хамила в перший день.
Невпевнено рушила вперед,але потім взяла себе в руки ,мов Луїзо заспокойся,ти нікого не вбила,нікого не покалічила,чому тобі має бути неспокійно,і вже впевненіше пішла до професора.
-Луїзо,мушу визнати ви мене вразили, треба буде з тобою поговорити.Якщо не проти ,то це буде при Раяні.
-Мені всеодно.
-А мені ні,чому я маю витрачати час на розмову про неї?
Але ж індик ніхто тебе не тримає,шуруй подалі і не чіпай мене.Задовбав ,чесне слово.Чортяка безпардонна.
Він нахилився до мого вуха.
-Крихітко,досить мене ображати.Зранку вбити хотіла,ще пів біди,але я довго терпіти не буду,ти невизнана.Якщо захочу зроблю те через ,що ти плакати будеш,а я і пальцем не поведу.Бо я демон ,а ти ніхто.Маленьке дівча ,що скотилося з гори.
-Скільки іще разів повторити,я Луїза і досить шипіти мені на вухо надто довга розмова,не знаходиш?

Стоп він читає мої думки?

-Так,крихітко,і це ще не всі мої здібності.

Знову цей тон і зухвале личко.Доречі дуже навіть гарне,якби тільки не характер.Стоп ,Луїзо,зберись він може зараз блукати в твоїй голові.

Зараз прийду заварю собі чаю,можливо печиво спекти?А тут взагалі є духовка?

-Про печиво мені не цікаво слухати.

-Та досить копирсатися в моїх думках.
-От і супер ,що ви знайшли спільну мову,бо я приставляю Раяна до тебе,пізніше познайомлю іще з ангелом ,але поки ,що лише Раян буде біля тебе.
-Якого чорта?

От і новий розділ.Як вам?Луїза виявилася не такою вже і простою,як здавалося на перший погляд.Яка ж таємниця стоїть за прізвищем Маоло?Чому Раяна приставили до Луїзи?