3.

-Це твоя кімната на найближчий час ,потім ти переселився до корпусу певних істот ,але поки поживеш в блоці невизнаних.Тут небагато народу,тому є шанс жити по одному,але якщо ти знайдеш супутницю ,то безпроблем можете жити разом.Тільки мене попередь.
-Дякую ,Марто.Що мені робити?
-Ти будеш ходити в академію ,легко не буде,бо твої однолітки уже на певному рівні,але я відчуваю твою енергетику ,Луїзо,ти не така проста,як видається на перший погляд.
-Що це значить?
-Сама скоро дізнаєшся,ось твій графік.Особливо наголошую на тому,що запізнюватися не варто,понесеш покарання.
-Яке?
-Запізнишся перевіриш.
-Але це торкнулося моєї цікавості і збільшує шанс того,що я запізнюся.
-Як хочеш ,але не раджу.
-Ну Марто.
-Все мене немає ,через 15 хвилин в тебе лекція з самоборони та нападу в професора Брукліна.Вона буде проходити разом з ангелами і демонами,пам'ятай ,що ти поки невизнана і не влізай в конфлікти,а і ще переодягнися.Весь одяг в шафі.Заходиш уявляєш себе в певному образі до деталей і вуаля ти з одягом в руках.Дуже зручно і не треба стояти безліч часу перед шафою.Допоки ти невизнана жодних обмежень в одязі немає,але не віднось себе одразу до якогось клану,в тебе є час добре все обдумати.
Не встигла я сказати дякую як вона зникла.Добре,але не зовсім,вона не сказала де шукати академію і кабінет.Розберуся.
Я підійшла до шафи і відкрила двері вона величезна,з вигляду звичайна,як і у мене вдома,але коли ступаєш крок ти опиняєшся в цілому гардеробі.
Якщо перше моє заняття це самооборона,то я повинна одягнути щось зручне,при всій любові до відвертих суконь,це буде не доречно.
Я закрила очі і уявила лосини і кроп топ рожевого кольору.Такий ж у мене був в Києві коли я була людиною.Цікаво я колись забуду про минуле життя?
Відкрила очі в моїх руках одяг ,який я уявила.Це справді зручно.Швидко одягнулася і побігла робити зачіску.Шкода ,що Марта про неї чогось не бовкнула.Доводиться 15 хвилин збирати над дзеркалом високий хвіст,а потім іще накручувати його ,для кращого вигляду.
Супер-похвалила себе я і глянула на годинник.
5 хвилин до початку.Чому я дивуюся?Запізнюватися це моє все.Навіть в іншому світі.Пів біди якби ще знала куди мені,але я і того не знаю.
Вийшла в коридор і спустилася сходами на перший поверх-нікого.Вибігла на вулицю,на щастя,там стояв хлопець мого віку ,із великою надією ,що він допоможе я рушила в його сторону.
-Привіт.
-Привіт,крихітко.Чого тобі?
Я вирішила ,що конфліктувати в перший же день буде недоречно тому проігнорувала його звернення"крихітко".
-Не підкажеш куди мені?Зараз маю заняття з самооборони та нападу.
-Новенька?-таким ж непорушним тоном сказав він.
-Так ,то ти скажеш?
-А що мені за це буде?
-Я не вдарю тебе в пику за крихітку-подумала я,але вголос сказати не наважилася.
Він усміхнувся.Геть скажений.
-За поцілунок,проведу прямо в кабінет Брукліна.
-Ще чого.Ти хто взагалі?Для демона сильно м'який,а як для ангела надто маніпуліативно.
-А ти знайома з тутешніми істотами ,що так легко описуєш їх?-Його рівний тон колихнувся ,добре це чи погано?
-Ні, я читала книжки.
-Не хочу тебе розчаровувати,крихітко,але наш світ зовсім не казковий.Демони інколи кращі за Ангелів ,моя тобі порада.Будь обережною.
Він взяв мене за руку ,я і оскаржити це не змогла ми опинилися перед великими дверима.
-Тобі туди.-сказав він і знову зник.
Дивний.Дуже дивний.
Глянула на годинник 17.15.
Запізнилася на 5 хвилин.Просто супер,як для першого дня.
Постукала, зайшла.Усі погляди спрямовані на мене,не дивно.
-Доброго дня.Я...
-Луїза Маоло.Ми вас зачекалися.Невже вас не попереджали про покарання?
-Попереджали.
-Так чому ви запізнилися?
Втрачати немає чого.
-Так вже сталося ,що по життю мене гризе цікавість,завжди.От і покарання не виняток,мені ж не сказали наскільки воно суворе.
-Луїза Маоло,мені нагадати де ви знаходитесь?
-Ні ,я чудово розумію ,що знаходжусь в академії на занятті самозахисту,от і захищаюсь.
-Сідай.
-Дякую за дозвіл.-прошипіла.
Може перебір?
-Це було сильно.
Від неочікуновасті підстрибнула,але ,на щастя, професор цього не помітив,досить уваги на сьогодні.
-Ти чого?Я Матео-демон.Хто ти?
-Я Луїза Маоло.Загинула в автокатастрофі сьогодні.Я невизнана.
-Гм.-він перевів погляд на професора і назад до мене.-Маоло кажеш?
-Так-роздратовано простогнала я.
-Будемо раді бачити тебе в лізі демонів.Ти нам підходиш.
-Не думаю ,що зараз доцільно про це говорити.Я ніхто.
-Ні, ти Маоло.
-І що це значить?
-Луїзо,сьогодні ваш перший день в академії і ви вже зриваєте лекції.Дивно ,що Раяна ще немає,ваше комбо було б нездоланним.
Двері відкрили з ноги ,а вних опинився той самий чортів син ,який не міг нормально показати дорогу.Тепер він був одягнений в червоний і сумніву не залишалося.Ніхто інший ,як демон.
-Згадай ,його от і воно.Власною персоною.Місяць не з'являвся ,а тут приперся.Луїзо,я тобі співчуваю.-прокоментував Матео.
-І чому це?
-Це моє місце ,крихітко.-Прозвучало над моїм вухом.

От і перші пригоди Луїзи в цій історії.Як думаєте ,що скаже Раян ,на те ,що Луїза зайняла його місце?Як Луїза на це відреагує?Просто займе інше?

Ваша Meri Santie♡