2.

Моє тіло беруть і транспортують до приватної лікарні,то я померла чи ні?Іду за ними ,сідаю біля брата,як на мене тут же хтось навалюється зверху.Лікар,невже я...Я насправді померла?Я лише душа?
За лічені хвилини ми прибуваємо в клініку мене везуть в операційну ,я підхожу до себе ,торкаюсь потилиці і просто відхожу,іду прямо,так ,наче знаю куди.Світло попереду.Невже усе ,як у книжках,іти на біле світло і потраплю в Рай чи Пекло?Не довго думаючи рушаю і опиняюся перед тунелем,роблю крок і мене затягує.
-Шляху назад немає.-промовляє до страху жахливий голос і затягує мене в колообіг.
***
Я опиняюся на галявині досить чисто і просторно,якщо це рай ,то я готова тут жити.Попепеду мене стоять два чоловіка,обидва стрункі і напрочуд привабливі.Один одягнений в біло-золотий одяг ,а інший в такий ж ,але червоно-чорний.Єдине ,що об'єднує це вбрання це фасон і емблема на якій зображені два крила одне чорне ,а інше біле.Поки я розглядала їх вони наблизилися до мене.
-Привіт,Луїзо!Я Лео ,а це Свіб.Як ти могла зрозуміти ,доки розглядала нас ми не просто люди.Я Ангел,а мій товариш -демон.Ти у нашому світі і повинна знати ,що будь-хто сюди не потрапляє,а отже твої пращури були тут ,доки їх не відігнали на Землю,їх кров тече в тобі,але про це не зараз у тебе буде купа часу ,щоб дослідити це питання.
-Годі Лео,сильно довга промова виходить.Головне,тобі потрібно пам'ятати,крихітко,так це те ,що на даний момент ти тут ніхто.Через пів року ти обереш свою сторону,або вона обере тебе і тільки тоді ти будеш рівна нам ,а поки ти ніхто,запам'ятай це.-я лише ковтнула не маючи на язику нічого ,що підходило б до цієї розмови.
-Я ж просив.Не потрібно так грубо з новенькими.Луїзо ,не хвилюйся ,просто Свіб досить часто набуває своєї подоби і не може контролювати себе,як власне і зараз.Перед тим як ми підемо запам'ятай одну річ.Ти -невизнана і так буде доти,доки ти не обереш сторону,або сторона обере тебе.Це важливо,Луїзо.Усього є пів року ,до одних визнання приходить за місяць ,а іншим не щастить і вони потрапляють в нікуди,звідки дороги уже немає.-сказав Лео і продовжив.-решту тобі розкажемо уже не ми.Бувай дівчинко,ще зустрінемося!
-Приємно було познайомитися.-відповіла я ,після чого хлопці щось сказали і я опинилася перед воротами величного замку.
-Луїза?
-Так,-відровіла я-,а ви?
-Я Марта.Твій наставник на найближчі пів року,можливо ми попрощаємося швидше ,якщо твоя подоба прийде раніше.
-Можете розказати детальніше?
-Так.Ми ідемо до твоєї кімнати,заодно і розкажу.Можеш звертатися до мене на ти ,оці офіційності безсеносовні.
-Добре.
-По-перше,як тобі мали сказати вартові-чергові ти потрапила сюди і це досить велика рідкість.Багато років тому усі жили тут,але під час великої війни між ангелами та демонами дещо змінилося.Щоб зупинити кровопроливання вищі представники уклали договір про мир і відправили сотні своїх воїнів на землю.Ті створювали сім'ї  і передавали своє ангельське чи демонське нащадкам.Ось ти одна із них.Твої пращури були небесними істотами і тобі дісталася їх суть.Хоча ми давно думали ,що невизнаних уже не буде,майже усі передавали сутність дочкам чи внукам,а ти дуже далека родичка,ця війна була кілька століть тому.
-Зараз нема невизнаних?
-Є ,але не так багато як раніше.