Розділ 7

Ми сиділи на дивані, теревенили про всілякі дурниці, сміялися з якихось безглуздих жартів, і, на диво, мені було з ним так легко, наче ми були знайомі сто років, а не декілька годин. Зникла скутість, зник страх сказати щось не те.

Раптом голос Саші перекрив музику.

 - Народ! Гайда всі на вулицю! Чого тут киснути? Скоро дванадцята!

Кімната вмить прийшла в рух. Усі почали натягувати куртки, розбирати бенгальські вогні й хапати пляшки. Андрій допоміг мені встати, галантно подав пальто і ми разом вийшли у засніжений двір. Там уже зібралися сусіди з інших квартир, всюди лунав сміх, спалахували вогники.

Я стояла поруч з Андрієм, відчуваючи тепло його плеча. Ми запалили бенгальські вогні, і ніч наповнилася золотими іскрами. Навколо галасували, хтось уже відкривав шампанське, але ми дивилися тільки одне на одного.

- Десять! - закричав натовп. 

- Дев'ять! - підхопив Андрій, дивлячись на мене.

Ми відраховували цифри, не відриваючи погляду одне від одного. У його очах відбивалися вогники мого бенгальського вогню. 

- Три! Два! Один! 

- З Новим роком! - вибухнув двір криками, свистом і мерехтінням десятків бенгальських вогнів.

Ми всі радісно дзенькнули келихами, розхлюпуючи шампанське на сніг. Андрій зробив ковток, нахилився до мого вуха, щоб перекричати галас, і хитро примружився. 

- Знаєш, є таке повір’я: як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш. А ще кажуть, що під бій курантів прийнято цілуватися, щоб рік був щасливим.

Я зніяковіла, відчуваючи, як, попри мороз, спалахують щоки.

 - Ніколи такого не чула, - пробурмотіла я, ховаючи усмішку в келиху.

- Ай-яй-яй, - він похитав головою з удаваним розчаруванням. - Твої знання новорічних традицій абсолютно незадовільні, Мар’яно. Двійка.

Шампанське і загальна ейфорія трохи вдарили в голову, притупивши мій вічний страх зробити щось не так. Я раптом відчула дивну рішучість. Що буде, те й буде, - подумала я. - Це ж новорічна ніч".

Зробивши те, що для мене - вічної скромниці  було верхом сміливості щодо хлопця, я підвелася навшпиньки і швидко, поки не передумала, чмокнула його в щоку. Так, це був не голлівудський поцілунок у губи. Ми знайомі менше доби, і я не така розкута. Але для мене це був справжній подвиг.

Андрій завмер. Він здивовано торкнувся щоки, де, мабуть, залишився слід від моєї помади, і його погляд став неймовірно теплим.

 - Ось воно як, красуне... - прошепотів він, і його голос став хрипким. - А можу я відповісти? Щоб закріпити традицію?

Я опустила очі, відчуваючи, як палають щоки, але все ж кивнула. 

- Ну, ти ж сам казав, що так прийнято, - знизала я плечима, намагаючись виглядати невимушено, хоча серце калатало десь у горлі.

Він обережно прибрав пасмо волосся з мого обличчя, нахилився і ніжно, набагато повільніше, ніж я, поцілував мене в щоку. Його губи були теплими, незважаючи на мороз. І в цей момент мені здалося, що всі феєрверки світу вибухають не в небі, а десь у мене всередині. Я подивилася в його усміхнені очі й відчула, як розсипається моя звична невпевненість. Рік тільки почався, а я вже точно знала: цього разу все буде по-іншому.