Глава 10

Браніана

Ванна та сніданок привели мене в стан рівноваги, повернули тверезість думок, а ще розгорнули в мені спрагу помсти. Тримайся батько, тримайся Олак!  Пощади не буде, і помста моя буде страшна! Я не дозволю губити себе, губити інших демонів, відступаючи від наших звичаїв. І хто ще після цього жорстокий?  Люди?  Ну вже ні! Ті, з ким я спілкувалася, ніколи б так зі мною не вчинили.  Трійко демонів, досить близьких мені, виявилася досить підлими та підступними. Темрява! Моя рідна стихія, я знаю, що ти багатолика, знаю, що часом жорстока! Але ж навіть ти здатна бути ласкавою, головне вміло керувати тобою!

Або я й справді інша?  Може, дійсно тонкий промінець світла в моїй душі робить мене зовсім іншою, не такою, як інші демони? Може, не дарма всіх темних, всіх демонів, бояться у всьому Всесвіті?

Тоді я повинна, ні, я просто зобов'язана довести, що будь-яка істота Всесвіту, навіть демон, може бути іншим, може бути зі світлою душею та нести добро в світи нашого неосяжного Всесвіту!

Вчитель дійсно прибув, я знайшла його в кімнатах на другому поверсі. У всьому будинку йшло прибирання.  Все вичищалося милося, вилизувалося.

 - Вчителю!  - звернулася я до нього, відкриваючи двері однієї з кімнат - я так рада, що ви тут!  - демон, який стояв спиною до мене, різко обернувся, окинув поглядом та швидким кроком підійшов до мене.

 - Браніана, дівчинка моя! - він обійняв мене. - Я про все знаю, і мені щиро шкода, що так з тобою вийшло...

 - Учитель, не варто!  Те, що так вирішив мій батько, ще нічого не означає.  Я не стану дружиною Олака та дуже сподіваюся, ви мені допоможете.

 - Але... Закон...

 - До біса закони!  Їх можна переписати!  Вони придумані! Це не є канон, не є аксіома Всесвіту!  - кричала я, міряючи кроками кімнату.

 - Дівчинка, довірлива наївна дівчинка, - похитав головою старий демон, - ти вважаєш, що дійсно зможеш протистояти двом старим демонам та одному молодому, що збожеволіли на владі та буквально йдуть по трупах?

 - Так, Вчителю, не тільки вважаю, я зроблю це. На моєму боці справедливість, та й сам ЗАКОН на моєму боці.  А їх фількіна грамота, безглузда угода, що була укладена  двадцять п'ять років тому нічого не означає.  І ще.  Є більш вагомий аргумент - на моєму боці Кохання.  На моєму боці Світло, і навіть сама Темрява допомагає мені: захищає, живить своїми силами. Проти цих трьох сил вони не підуть. Не зможуть. Не осилять. Ці три стихії набагато сильніше.  Але не будемо витрачати час на порожні розмови, бо час може зіграти проти нас. В мене є план. Але спочатку мені потрібно, щоб ви закінчили моє навчання, допомогли освоїти нові сили, пізнати таїнство читання душ та управління емоціями.  Це першочергове завдання.  На все інше у нас буде і час, і сили, і можливості. Адомер та Аддрі на моєму боці. Вони мої друзі, союзники та помічники. Разом ми здолаємо Олака, а потім й батька з Дімітрісом.

 - Що ж, удачі тобі, принцеса та нехай Темрява захистить тебе!  А зараз приступимо до занять, на задньому дворі є чудова галявина, вона підходить для тренувань.

 - Ходімо, Вчителю.

***

І потягнулися дні, побігли тижні.

Моє навчання успішно завершувалося. Я освоїла навички бойового мистецтва демонів, схожого на відоме на Землі дзюдо. Навчилася заглядати в свій внутрішній світ, пізнавати себе через медитацію, а також заглядати в душі інших через очі. Саме вони найбільше говорять про стан живої істоти.  Очі - дзеркало душі.  За допомогою них можна заглянути всередину, побачити біль і радість, потягнути за струни, ниточки зв'язку, за допомогою яких можна наблизити або віддалити два істоти одну від одної.

Звичайно, два місяці - це вкрай короткий термін, щоб оволодіти всіма цими знаннями досконало, але ази я засвоїла. Решта - справа практики і часу.  Головне - не переставати вчитися, практикуватися, вдосконалюватися.  А за цим справа не стане.  Я не з ледачих, навпаки, наполегливість, азарт, бажання бути кращою завжди було в мені і вело мене до поставлених цілей.

До призначеного дня моєї нібито весілля залишилося рівно два тижні. І чим ближче була ця дата, тим сильніше росла тривога в мені, тим сильніше наростало відчуття неминучості.

Аддрі зрідка виходив на зв'язок, лише говорив, що мене підтримує, але прилетіти не може в зв'язку з раптовими сімейними обставинами. Він не казав, що саме трапилося, а я не питала. Навіщо?  Захоче - розповість сам - як ніяк він дорослий дракон, правитель свого народу.  А я?  Я ж просто юна демонеса, нехай навіть і принцеса сусідньої Держави.

 - Браніана, дівчинка, я прошу тебе, зберися!  - слова Вчителя прозвучали як грім серед ясного неба, вриваючись в мою свідомість.

 - Що?

 - Зберися, ти пропустила удар, потім ти так тримаєш меч... Про що ти думаєш, принцеса?

 - Про весілля.

 - Знайшла час!  - бурчав Вчитель.

 - Вчителю, мені страшно, що не впораюся.  А якщо я не зможу?  А що як в цей день ніхто не ризикне битися з Олаком? Що тоді буде?

 - Так, дитя, сідай-ка та розкажи старому демону, що ти задумала.  Що значить битися з Олаком?