Глава 7

Браніана.

Я ще деякий час постояла поруч з печерою, милуючись краєвидом, що відкривався звідси.  Скелясті вершини, що нависають наді мною, гірські яйла і вузька стрічка річки, що в'ється десь далеко внизу.

 - Як твої справи, принцеса? - переді мною опустився величезний вогненно-червоний дракон з бурштиновими очима, в яких, здавалося, горить вогонь.

 - Добре, Аддрі, - я торкнулася його морди і легенько погладила його ніс.

 - Уррр, - замурчав він, - не вірю, принцеса, не вірю, - раптом заговорив він.  - Твоя душа неспокійна.  Ти не отримала відповіді у Волхвів?

 - Отримала, тільки все до кінця не прояснилося.  Але тепер я знаю, що шанс є.

 - Ось!  Це найголовніше.  Ну ж бо, сідай поруч!

Дракон розлігся на галявині, пропонуючи мені влаштуватися, спершись на його могутні груди.

 - Ти знаєш, що дракони і демони мають схожу магією?  Що ми, також як і ви, вміємо читати душі?

Невпевнено кивнула.  Я чула щось подібне.

 - Знаєш, але не віриш, - зітхнув Аддрі.  - Що ж, якщо ти захочеш, можеш залишитися і погостювати у нас трошки.  Я особисто навчу тебе деяким вмінням. Тим більше, я бачу, що в тобі, дитя Темряви, горить Світло.  Ну, як горить, ледве жевріє, але якщо ти будеш вчитися, то це Світло зможе вирости, наповнюючи тебе, але при цьому не витісняючи Темряву. Ти будеш володіти двома древніми Силами.  Ти зможеш стати найсильнішим, з кого-небудь мені відомого, знавцем душ в Норддрі.  Ти будеш не тільки їх читати, виділяючи аури і здібності.  Ти зможеш їх відчувати, нарівні з собою, своїми емоціями.  Ти зможеш допомагати в пошуку виходу зі складних ситуацій, налаштовувати струни душі й бачити, так, саме бачити, Нитки Долі. Хоча й кажуть, що сьогодні це можуть лише Волхви.  Неправда. Лестять. Це під силу деяким демонам і драконам. Але лише тим, хто зміг відокремити в своїй душі краплю Світла, хто зміг знайти Темряву серед Світлу, возз’єднав у єдине ціле.  Ціле, в якому є місце двох протиборчих сил.

 - Аддрі, я вже можу! - втрутилася я, перериваючи філософські міркування вогняного дракона. - Я змогла відчути біль Адомера, коли він розповідав про свою юність.  Тільки ось, нитки... Нитки Долі у нього згорнуті клубком, необхідно знайти краєчок і зрозуміти, куди, точніше до кого, він тягнеться...

 - Та ти сильна, принцеса.  Не кожному дано відразу після ініціації ось так відразу розгледіти чужу душу, та ще й відчути її.

 - Аддрі, я згодна!  Згодна залишитися і навчитися тому, що ви можете мені дати!

 - Добре, принцеса! Тоді забирайся та полетіли!  Не будемо втрачати час. Його у нас небагато.  Скоро той, на кого ти так чекаєш, відправиться на твої пошуки, цілком можливо, що і сюди.

 - Що?  Артем?  Сюди?  Як?  - я не могла повірити в те, що почула від дракона.

Той лише хитро примружився та сказав:

 - Принцеса, ти не квап події та не став зайвих питань.  Я лише побачив, як нитка, що пов'язує ваші душі, поступово скорочується.  Значить, ви йдете назустріч один одному.  А де і коли це станеться, мені не відомо.  Я не оракул.  Готова?  Тримайся!  Злітаємо!  - прохрипів Аддрі і, змахнувши крилами, злетів у повітря.

О, Вищі сили!  Як же це здорово - літати!  Парити під хмарами!  Дух захоплює від захвату і переповнюють емоцій!

***

Артем.

Вранці мене, як і обіцяла, розбудила Даша.  На подив, я встиг відпочити, незважаючи на те що спав всього чотири години.

 - Артеме Олександровичу, доброго ранку, прокидаємося, - защебетала дівчина.

 - Доброго ранку, Даша, - кивнув я, відкриваючи очі.

 - Виспалися хоч?  - поцікавилася вона.

 - Так, я відмінно себе почуваю, дякую.

 - І все-таки це дуже дивно.  Я візьму зараз у вас кров на аналіз і виміряю тиск.  Якщо показники будуть в нормі і ваш стан не погіршиться протягом дня, цілком можливо вже завтра вас переведуть у звичайну палату...

 - А додому?  Як відомо, вдома і стіни допомагають, - мені просто кортіло якнайшвидше вибратися звідси.  Думка про те, що десять днів з мого життя викинуті на смітник, турбувала мене.  Стільки справ залишилося без моєї уваги, стільки всього на мене звалилося, що мені не терпілося розплутати загадковий клубок, що раптово обрушився на мою голову подій та відкриттів, й дізнатися, нарешті, все про себе.

Перед обходом лікаря Даша взяла у мене аналіз крові, поміряла тиск.

 - Показники в нормі, - відключаючи тонометр, повідомила вона і зробила позначку в моїй карті. - Аналіз крові буде готовий через годину. Артем Олександрович, о 9 ранку сніданок, розпорядитися, щоб принесли вам в палату або ви дійдете до їдальні самостійно?

 - Я сам піду, дякую.

 - Одужуйте, Артеме Олександрович, - дівчина посміхнулася і вискочила з палати.

 - Дякую, - крикнув я навздогін.

Потихеньку встав, дійшов до ванної, привів себе в порядок.  Близько пів на дев'яту зайшов лікар, той самий вусатий дядечко-доктор.