Розділ 64. Ключ від колодязів

— Він знову майже весь час мовчав, — Сюзон сиділа на софі поряд з Амалією і розповідала, як пройшла вечеря з Себастіном.

Тепер це стало традицією — Сюзон кожен вечір проводила в Амалії, ділилася чим порадував прожитий день. Вони пили чай і розмовляли довго до самої ночі, а іноді й до світанку. Як близькі подруги. Вони і стали подругами. Несподівано знайшли одна в одній споріднені душі. Амалія була вдячна Сюзон за ці теплі вечори. Як би вона пережила розлуку з Маркелем, якби не було можливості відволіктися від тужливих думок, перейнятися емоціями подруги?

— Знаєш, він так особливо мовчить, — Сюзон дивилася крізь Амалію і посміхалася своїм думкам. — У цьому мовчанні набагато більше почуттів, ніж у будь-якій найпишномовнішій фразі.

Була б тут зараз Арабель, звісно, заперечила б. Вже тиждень Себастін запрошує Сюзон то на сніданки, то на вечері, то на прогулянки верхи, але при цьому мовчазний і стриманий. Принцеса б обов'язково кинула на адресу братика докірливу фразу, що настав час уже вилити думки та емоції в слова. Але Амалія не хотіла збивати мрійливий настрій Сюзон. Та була така щаслива.

— Сьогодні, коли він передавав мені соусницю, торкнувся моєї руки і довго не прибирав своєї... У нього тепла долоня, — Сюзон заплющила очі і протяжно зітхнула, ніби знову переживала той дотик.

Амалії відразу згадалися інші дотики — долоні Маркеля, що ковзають по її плечах, його губи на її губах — неймовірні хмільні відчуття. Як гірко було усвідомлювати, що їй судилося втратити це все назавжди. Амалія не знала навіть, чи зможе побачити Маркеля ще хоч раз. Чи не змусить мітка скарабея вирушити додому раніше, ніж повернеться коханий? Ні, Амалія обов'язково дочекається його. Адже вона обіцяла дочекатися.

— Сумуєш за ним? — Сюзон подивилася з розумінням.

— Так.

Коротка відповідь. Амалія не могла поділитись усіма подробицями. Не могла навіть подрузі розповісти, що так безжально гнітить душу. Таємниця колодязів має залишитися таємницею. Якщо розкрити її, мітка скарабея вб'є свого носія.

На всі розпитування подруги доводилося ухильно відповідати. Але Амалія в будь-якому випадку потребувала допомоги Сюзон. Кілька днів тому вона наважилася звернутися з нетактовним проханням, виконати яке потрібно було без зайвих розпитувань, яким би дивним це прохання не здалося.

Подруга справді дуже здивувалася, коли Амалія сказала, що їй потрібно потрапити до підвалу особняка батьків Сюзон. Причому зробити це таємно і без чийогось супроводу. Але подруга одразу ж погодилася допомогти. Не стала вимагати жодних пояснень. Сказала лише:

— Вірю, що тобі це конче потрібно, інакше б не попросила.

Вони домовилися, що вирушать до особняка завтра.

— Я збиралася заїхати додому за новим гардеробом. Батьків та Шарлотти весь вечір не буде. Вони запрошені на звану вечерю до кузини.

У намічений час подруги взяли екіпаж і вирушили в дорогу. Їхати довелося не довго. Особняк сімейства Жільберт знаходився у центрі столиці, неподалік палацу. У папірусі було написано, що це найенергетичніше холодне місце у місті. І Амалія справді відчула якусь неприємну прохолоду, коли зайшла за подругою всередину. Покої були обставлені дорогими меблями, але стіни здавались непривітно похмурими.

Сюзон провела Амалію до входу в підвал і залишила одну, як та просила. Озброївшись переносним світильником, Амалія ступила на сходи, що вели вниз. Не просто прохолода — крижана мерзлість, застигла вогкість дихнула в обличчя. Амалія зіщулилася, але продовжила спуск.

Родина Жільберт використовувала підвал для зберігання вин та ягідних сиропів. Скрізь були бутлі різних форм та розмірів — ними були заставлені всі полиці та стелажі. Амалії треба було пробратися через їхні ряди до задньої стіни — там старець зробив схованку. Хотілося вірити, що за стільки років сховок ніким не був виявлений.

Амалія не знала точного місця, але знала, як діяти. Приклала долоню до вогкої стіни і почала водити по поверхні у пошуках найхолоднішої ділянки. Спочатку не відчувала жодних незвичайних відчуттів, а потім раптом шкіру обпалило крижаним болем. Амалія притиснула долоню щільніше, ніби збиралася своїм теплом розтопити лід. Стіна справді почала оплавлятися, долоня поступово поринала в товщу матеріалу. У якийсь момент Амалія відчула, як шкіри торкнувся предмет, який і був їй потрібен. Вона схопила його і одразу ж відсмикнула руку. Поверхня знову стала монолітною, ніби щойно нічого й не відбувалося.

Амалія обережно розтиснула кулак. Сріблястий перстень — ось як виглядав Ключ від колодязів. Вона сховала його в потайну кишеню спідниці. Тимчасово. Потім його треба буде вдягнути на вказівний палець. Ключ вкаже, в якому з десятків колодязів, які розташовані в проклятій долині, захований перехід. Інші колодязі — обманки.

___________________________

Мої хороші,
дуже дякую вам за коментарі. Заряджаюся вашим теплом, енергією та щирими почуттями.❤️❤️❤️