Розділ 28. Три тістечка

— Підкріпися як слід — сили тобі сьогодні знадобляться, — Арабель підсунула тарілку з яєчнею ближче до Амалії.

Її Високості вдалося зацікавити співрозмовницю. Амалія згоряла від цікавості, що за переполох трапився в палаці і чому їй знадобляться сили. Вона слухняно озброїлася столовими приборами та взялася за сніданок.

— Істерику влаштувала Шарлотта, молодша донька пані Жільберт, — не стала тягнути з розповіддю Арабель. — А знаєш чому? Сьогодні деяким учасницям оглядин було надіслано запрошення на званий обід, який Себастін влаштовує на честь відкриття осіннього свята. Старша Сюзон отримала листівку, а молодша — ні.

— Шарлотта засмутилася, що не матиме можливості скуштувати вишуканих страв?

Принцеса розреготалася.

— Думаю, нашого пончика і вдома непогано годують. Справа не в частуваннях. Всі розуміють, що Себастін неспроста влаштував цей обід, на якому будуть присутні лише кілька панянок. Він уже провів попередній відсів. Ті, хто не отримав запрошення, не цікавлять принца. Шарлотта не змогла змиритися з цією думкою. Вирішила, що церемоніймейстер щось наплутав, тому їй і не прислали листівку. Ось вона і почала ганятися за бідним Боніфасом, вимагаючи від нього запрошення.

Принцеса зробила невелику перерву, щоб із задоволенням відправити до рота шедевр від королівських кондитерів — крихітний бісквіт, із прошарком пастили з цукатами.

— Церемоніймейстер якраз прямував до тебе, коли Шарлотта нагнала його, — знову почала хихикати Арабель, як тільки закінчила з ласощами. — Якби її маман не з’явилася, не знаю, що було б. Боніфас у нас, звичайно, худорлявістю не вирізняється, але Шарлотта, все ж таки, помітно більша. Якби сльози не подіяли, вона могла б спробувати здобути запрошення силою. Пані Жільберт ледь змогла витягти доню на вулицю.

Крики та ридання за вікном стали потроху вщухати.

— Мабуть, маман пообіцяла Шарлотті нову сукню, — припустила принцеса. — Як заспокоїти примхливу дитину, у якої відібрали іграшку? Купити нову. Не заздрю я тому кавалеру, якому пані Жільберт у підсумку підсуне свою доньку за дружину.

Принцеса дозволила собі ще одне крихітне тістечко.

— А, до речі, знаєш, навіщо до тебе прямував церемоніймейстер?

— Ні, — Амалія хитнула головою.

— Ось, — жестом фокусника, що дістає з капелюха кролика, Арабель витягла з кишені, прихованої в складках спідниці, конверт. — Вирішила виконати за Боніфаса його роботу — доставити тобі запрошення.

Вона самовдоволено посміхнулася.

— Це і є втіха, про яку я говорила. В нас вийшло! Себастін серйозно тобою зацікавився. Ти серед запрошених на званий обід.

Амалія розгублено відкрила конверт, підписаний на її ім'я Його Високістю Себастіном, і вийняла листівку.

Буду щасливий, якщо Ви виявите люб’язність бути присутньою на обіді з нагоди відкриття осіннього свята.

— Ти рада?

Чи була Амалія рада? Вона не знала. Будь-яка дівчина мала б на її місці відчувати радість, просто сяяти від щастя. Наслідний принц проявив увагу — розглядає як можливу наречену. Але Амалія боялася, що Себастін відчуває інтерес не так до неї, як до її таємниці, яку незбагненним чином дізнався. Навряд чи він допускає хоч найменшу можливість зробити своєю обраницею сироту з богами забутого пансіону. Тоді чого він хоче від Амалії? Вона не знала відповіді. Їй було тривожно.

Але все ж якби Себастін не відчував до неї жодного інтересу, було б ще гірше. Як тільки він вирішить відправити її з оглядин, їй доведеться повертатися до Шерстона. Вона так поки що і не закріпилася тут, у столиці. Робота, яку вона отримала у Маркеля, не береться до уваги. Хіба зможе вона працювати в нього після вчорашнього? Але повернутися в пансіон зараз, коли вона нарешті почала намацувати хоч якісь ниточки, що ведуть до батьків, Амалія не могла. Їй потрібно ще хоча б трохи часу, щоб все розвідати.

— Так, я рада, — відповіла вона принцесі.

Та змовницьки посміхнулася:

— Я дещо з'ясувала у Боніфаса. Подібні конверти отримали лише чотири дівчини: Сюзон, Жаклін, Аурелія і ти. Я від братика навіть не чекала такої спритності. На свято запрошено тридцять панянок. А він одним махом звузив вибір до чотирьох. Але ж нам так навіть краще!

Арабель посунула на центр столу чисте блюдце.

— Тож хто вони, ця трійця наших конкуренток? Перша — Сюзон, — принцеса поклала на блюдце грильяжне тістечко. — Її ти вже трохи знаєш. Старша дочка пані Жільберт. Повна протилежність розпещеної вередливої Шарлотти. Зовні спокійна і непробивна, об таку зуби можна зламати. Вона йтиме напролом.

Слідом за грильяжним тістечком на блюдці з'явилася корзинка з пісочного тіста, наповнена вершковим кремом і всілякими ягодами і шматочками фруктів, що погано поєднуються між собою:

— Під номером два у нас Жаклін. Пам'ятаєш, з нею я тебе познайомила у театрі? Ця братиме вихованням. Чого тільки батьки в неї не вклали. Вона навчена десяткам наук та мистецтв. Як у бідолахи ще голова не розпухла?

Третім на блюдці матеріалізувався еклер зі спокусливою блискучою шоколадною глазур'ю.

— Аурелія. З нею я близько не знайома. Бачила кілька разів. Пекельна красуня. Чоловіки шиї звертають, коли проводжають її поглядами. Але що за крем у цього тістечка всередині? Чи там, усередині взагалі нічого немає — порожнеча? Скоріше друге, — принцеса посміхнулася. — Скуштуємо?

Амалія дивилася на тістечка і побоювалася, що після таких аналогій їй довго не захочеться десертів. На щастя, принцеса не наполягала.

— Тепер до головного, — Арабель дала спокій блюдцю з солодощами і з задоволенням відпила кілька ковтків чаю. — Пам'ятаєш, я сказала, що тобі сьогодні знадобляться сили? До чого це я. На званий обід треба приходити з подарунком. Спочатку я подумала, чи не проїхатися нам з тобою магазинами. Адже я знаю смаки Себастіна. Ми могли б підібрати йому чудовий набір письмового приладдя чи книгу — щось серйозне, якісь праці з історії чи географії — він таке любить. Але потім подумала — це надто передбачувано. Напевно, інші так і вчинять. Потрібно щось незвичне. І тоді мені спало на думку — ти повинна подарувати йому якесь зілля, приготоване власноруч. Себастін буде в повному захваті. А панночки-конкурентки нігті згризуть від заздрощів. Ти ж розумієшся на аптекарській справі? Зможеш щось таке зробити?