Двадцятий розділ

Яринка прокинулася в кімнаті, де сонячні зайчики гралися променями на паркеті й відбивалися на стіні. Вона відчула погляд і повернула личко. Він дивився з сусідньої подушки вогнями божевільно щасливих очей та намагався бути нормальним, але не міг.

Те, що вони пережили цієї ночі було схоже на вибух супернови блаженства й ніжності. Вчора Ярема переймався, що може не сподобатися Яринці та з першим подихом новонародженого Кохання зрозумів, що знайшов свою жінку. Їх душі остаточно зрослися, а всередині плескалося й перетікало щось солодке й величне. Таке, що розтинало й голубило водночас.

– Привіт... Я милувався. Ти випромінюєш сліпучі чари. Моє божество, я кохаю тебе, – шепотів Ярема й ніжно пестив шовк її рум'яних щічок.

– Доброго ранку! Я вже не спала. Лежала й відчувала НАС настільки нероздільними, що навіть страшно. Коли ти поруч - я літаю... – відповіла його сп’яніла полонянка й проникла поглядом Яремі в саме серце.

Здавалося в кімнаті хтось розпорошив концентрат еліксиру кохання, а невидимі амурчики пурхають навколо, перетворюючи звичайний ранок на запаморочливу дорослу казку.

Стукнули вхідні двері. Ярема посміхнувся й кивнув головою, розуміючи маму. Вона могла зайти тихенько, але ж попереджала, що буде на десяту. А вони так зморилися, що проспали.

– Зажди, я зараз! – обережно доторкнувся Ярема до лобика коханої, вистрибнув з ліжка й натягнув спортивки.

– О, Господи! Це твоя мама... А що ж робити? – щиросердно розгубилася Яринка, наче їх застукали за чимось забороненим чи поганим.

– Не бійся, сонечко моє, вона хороша й тебе полюбить так само сильно, як я, – впевнено промовив окрилений чоловік і пішов з кімнати.

Він вийшов до передпокою ходою імператора, що самотужки переміг чужинську армію чи просто світився щастям.

– Доброго ранку, маленький! Ось бачиш, а ти боявся, – легко визначилася з результатом Броніслава Устимівна та з посмішкою вручила синові пакунок: – На! Йди вдягай свою красуню, а я - готувати сніданок. Ви ж точно зголодніли за ніч...

– Дякую, мам! Ти найкраща, – чмокнув психологиню в щічку син і не став заперечувати очевидного. Навіть якби в матері не було докторського ступеня, є серце, що достеменно відчуває блаженство своєї дитини.

Коли він повернувся, Яринка підірвалася з ліжка і вчепилася в простирадло. Її чарівні оченята світилися нестямним хвилюванням і демонстрували повну розгубленість, а на гарненьких щічках виступив сором’язливий рум’янець.

– Боже! Що сказала твоя мама? Думаю, мені краще збиратись... – прошепотіла дівчина, а Ярема упивався її порядністю й чеснотами та заперечив:

– Оце вже ні. Ми тебе нікуди не відпустимо. Ти ж казала, що будеш зі мною завжди. І матуся намагається завоювати твою прихильність. Одяг принесла. Вбирайся, не змушуватимемо її чекати.

– Мені? А як вона? Ага, ну ясно. Ти тільки відвернись, будь ласка, – зашарілася дівчина, яку вночі він роздивився майже поклітинно й був у захваті від усього, що побачив.

Щасливець солодко посміхнувся й сів на ліжко, спиною до неї. А Яринка дістала симпатичну біленьку кофтинку, в’язану візерунками, та добротні сірі штанці. Звісно ці речі були куплені не у валютному магазині, але їх не кожного дня побачиш на прилавку в універмазі.

Одяг точно відображав прохання Яреми, був некричущий і гарний. Ще в пакеті знайшлися трусики й ліфчик, що їй підійшли. Питання: як чужа жінка вгадала з розмірами? Ясновидиця вона чи що? Вдягаючись, шукала відповіді тендітна наречена. Звідки їй знати: скільки разів  шалено закоханий син розповідав матері про свій еталон краси.

– Уже можна подивитися? ...Ти прекрасна! Я їй так і говорив. Моя кохана у будь-чому неповторна. Давай тепер розчешемо твої шовкові коси й підемо знайомитися з нашою мамою. Колись вона казала, що хотіла донечку, а з неї вибрався я. Тепер її мрія здійснилася, – не вгавав захоплюватися всім, що наразі відбувається дорослий і раніше серйозний адвокат.

Він приніс для Яринки з ванної рідкий гребінець й почав лагідно розчісувати гніздечко, яке в запалі нічної пристрасті учинив на голові нареченої.

– Яремчику, дай я сама, – продовжувала роздивлятися обновки Яринка та вкотре соромилася особливої уваги, адже зроду нічого подібного не знала. Ну хіба геть маленькою, коли в неї була любляча мама.

– Ні! Мені дуже приємно турбуватися про тебе. А ще я не пам’ятаю, щоб у нашого яблучного шампуню був такий неперевершений аромат! – обома руками приголубив він голівку коханої й поцілував.

Адвокат Стахів так майстерно та досконало вмів захищати підсудних, але у свої майже тридцять років ніколи раніше не здогадувався про смак коханої жінки. Тільки з Нею він починав відкривати неймовірно прекрасні грані звичайного чоловічого щастя.

Ось і тепер розумів, що вже не хоче ні знайомити своїх дорогих жінок, ні сніданку, а лише поглинати її всю і скрізь... Та він мужньо зітхнув і спробував перервати ласолюбні думки. На мить заплющив очі, щоб якось впоратися з хмільними еротичними бажаннями.

– Дякую! Ви мене розбещуєте, але я почуваюся в казці, – повернулась Яринка обличчям та враз  потрапила в Його медові обійми. Ярема не стримався й піймав її вуста, що так могутньо вабили.

– Будь ласка, зупини мене, бо я за себе не відповідаю, а перед мамою соромно. Вона там, після нічної зміни, одна клопочеться над сніданком... Іще єдиний разочок! – знову блаженно впився Ярема в гіпнотичні губоньки.