Невимовний страх

Я тікаю подалі від всіх,
Щоб під ковдрою сховати сльози,
Навіть ти зрозуміти не зміг,
Що так сильно мене тривожить.

Не дає мені спати щоночі,
Ця гнітуча до болі правда,
Що нічого в житті я не зможу,
Я безсила, лиш долі підвладна.

Я зберу у кулак свою волю,
Що покинуть мене ще не встигла,
І дивитимусь лиш угору,
Бо у ямі я опинилась.

Я б хотіла крилатою птахой,
Вмить взлетіти у хмарне небо,
Де мене неможливо дістати,
Де не має турбот безмежних.

Тут безмежна лише блакить,
Жити хочу я сьогоденням,
Насолоджуватись кожну мить,
Й бачить людей лише натхненних.

Подобається

#3335 в Різне
#870 в Поезія

Відредаговано: 23.01.2022