Невиліковна
Розділ 12. Пам'ять не видалиш
Мені здається, я вже не люблю його так шалено, як колись.
Тепер це просто спогад, який час від часу виринає в голові, як старий плейлист — знайомий, теплий і трохи болючий.
Але навіть у іншому класі я зберегла одну дивну традицію: щороку дарую йому анонімну валентинку.
В останній я написала:
“Тайлер, зустріч з тобою — кошмар мого життя.”
Цікаво, як він відреагував.
Може, навіть здогадався, що це від мене.
І, мабуть, наступного року я знову зроблю це — але цього разу натякну, що про нього є книга.
Хай згадає мою колишню одержимість ним — і, можливо, зрозуміє.
А може, й ні.
Бо тепер це вже не про любов. Це про спогад, який ще світиться всередині. Маленьке полум’я, що не хоче згаснути, лише світити тихо.
У нього тепер є дівчина. Вони вже рік разом.
Він робить репости, як йому добре з нею, який він щасливий.
А Матей... видалив нашу переписку, сховав аватарки.
І наче мені мало б бути все одно — але щось так щемить у грудях.
Джейн Остін учила дівчат бути гордими, мати упередження й гідність.
А я — повна протилежність Елізабет.
Скільки разів я принижувалася, щоб отримати бодай трохи уваги, бодай крихту його “любові”.
А йому завжди подобалися недоступні.
Я — простіша. Я не для нього.
Але на душі все одно сумно.
У тій переписці були спогади, які хотілося зберегти.
Та, мабуть, настав час відпустити. Повністю.
#838 в Молодіжна проза
#242 в Підліткова проза
#6260 в Любовні романи
#1493 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 15.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
