Жив-був собі кіт на ім'я Мурчик. Він був чорно-коричневим, майже чорним.
При поганому освітленні він виглядав абсолютно чорним.
Очі в нього були жовті.
В темряві було страшно на нього дивитися, бо бачили лише блискучі очі серед повного чорного простору.
Вночі Мурчик стає невидимим.
Мурчик полюбляв розлягтися будь-де, любив гуляти ночами та ще мить, коли приходила хазяйка з сином додому, бо щось смачненьке обов'язково приносила. Ось тоді, ще двері тільки відчиняються, а Мурчик вже мріє про те, як йому щось особливе покладуть у його миску.
Отже, гуляв Мурчи ночами та лежав собі в темряві на вулиці, закривши очі.
Але ж його вночі ніхто не бачить, особливо, тим паче, коли очі Мурчика закриті.
Одного разу при повному місяці такий самий чорний пес розгулював парком.
В небі швидко пливли хмари, то закриваючи собою повний місяць, то його відкриваючи для нашого погляду.
Раптом пес як завиє на місяць, а кіт, який в цю мить спав поруч, як прокинеться від несподіванного вою та як мяукне голосно, що аж пес злякався, бо нікого поруч себе не бачив та ще й було "мяу" неочікуваним, що замість вою видавив зі себе слабкий писк.
І хто кого перелякав? Хто кого злякався?