РОЗДІЛ 6 ПОКАРАННЯ

Оце баба Проська й наварила. Ото спецефекти! Не те що вертоліт — а справжній гвинтокрил! — подумав священник, міцно взявшись за ліжко. — Обережно, хлопче, бо зараз полетимо! — тяжко дихаючи та гикаючи, вигукнув священник.

І дійсно, це виглядало так, ніби священник ліг і міцно вхопився за ліжко, після чого воно почало підійматися, а він кричав, що злітає.

Дівчина-привид лютувала: мало того, що їй зіпсували обійми, і той телепень притягнув незрозуміло кого (на її думку), так ще й кадилом по макітрі отримала — гарно! Тому вона намагалася перевернути ліжко, та сил у її тендітних жіночих руках не вистачало, щоб підняти ліжко із дорослим, та ще й пузатим чоловіком.

— Та що тут, у біса, відбувається? Один я тут адекватний? Уся Черкащина така притрушена? — не розумів, що відбувається, Сашко. Він стояв мов укопаний, а перед очима промайнуло все його життя.

— Це ти притрушений і ведеш до будинку незрозуміло кого! — пролунав розлючений жіночий голос незрозуміло звідки.

Насправді ж дівчина досі намагалася перекинути ліжко і хитала ним на всі боки, доки священник міцно тримався, думаючи, що це все — побічний ефект алкоголю. Його метою було просто не впасти.

— Ооо, сину мій, то тут десь і дружина в тебе є? — пробурмотів священник.

Його важко було зрозуміти, та все ж за окремими словами можна було здогадатися. Це єдине, що насправді зрозумів хлопець, хоча чоловік на ліжку ще хвилин десять намагався щось розповісти. Дійшло до того, що ліжко просто розсипалося у повітрі — так сильно дівчина хитала ним.

Вона вхопила металевий прут і почала лупцювати священника. Сашко ж просто втік, та й сам священник порачкував до виходу, ще не раз отримавши по дупі металевим прутом.

Швидше за все, уже завтра все село гудітиме, що живе Сашко із якоюсь неадекваткою, яка відлупцювала бідолашного священника, а свого чоловіка з хати вигнала.

Та то буде лише завтра.

Сьогодні ж Сашко біг куди очі бачать. Його серце калатало настільки, що здавалося — вилетить, щойно він зупиниться. Тому він просто біг і не міг зупинитися. В голові ніяк не могло вкластися те, що взагалі відбувається у цьому клятому селі та будинку. Він проклинав війну, проклинав це село і той день, коли потрапив до нього. «Зараз жив би у Харкові і горя не знав би, а тут якась чортівня».

Та це ж кому скажеш — не повірять: незрозуміла дівчина, літаючі сосиски, священник п’яний, що на його ліжку намагався в космос полетіти… «то це воно старе та іржаве, а щоб нормальне дійсно полетіло б?»

Він біг і думав, як дійшло до цього, що тут відбувається, і наскільки ж кардинально його життя змінилося за секунди. Він тільки-но почав налагоджувати своє життя у Харкові: нарешті знайшов достойну роботу, почав жити окремо від батьків та хотів придбати круту машину. А буквально один ранок змінив усе — тепер він у якомусь богом забутому селі, де відбувається незрозуміло що.

Та в цей момент щось дуже важке ударило його по лобі. Так, ніби він уразився у велетенську невидиму стіну. Бідолашний аж упав, втрачаючи свідомість. Очі закривалися, та останнє, що він почув: «Іди додому, ліжко ремонтувати».