РОЗДІЛ 5 П'ЯНИЙ СВЯШЕННИК

Дівчина зручно вляглася й перестала бути матеріальною, щоб хлопець, нічого не підозрюючи, ліг поряд та заснув. І лиш тоді вона матеріалізується та знову відчує обійми. Принаймні, таким був план, і він здавався ідеальним.

Привид із захватом спостерігала за своїм будинком, який нарешті був чистим всередині. Невже вона за останні 200 років порожнечі нарешті відчуває щось приємне? Це відчуття було просто казковим, особливо на контрасті з усіма тими стражданнями, що вона пережила, ще коли була людиною, та двовіковою порожнечею. Вона ніколи нікому не була цікавою — її лише цькували та насміхалися: то вона занадто бідна, то недостатньо красива, то сказала щось не так. Завжди усім вона була не такою.

Ніколи вона не знала тепла чи доброго слова, а вже тим більше — обіймів. А що зараз? Щирі ці обійми? А їй якось уже начхати на щирість. Світ аж надто жорстокий, щоб думати про правильні чи неправильні речі. Вона хоче обійми — і вона їх отримає, а на решту якось байдуже.

Прокручуючи в голові жахливі сцени минулого, свою безпомічність і те, що лише зараз вона усвідомила — що не треба чекати щастя, а творити його самій чи хоча б отримувати задоволення в моменті — дівчина заплакала.

Та її роздуми обірвала молитва п’яного священника, який увійшов до хати, розмахуючи кадилом праворуч і ліворуч. Крізь молитву він ще й встигав лаяти Сашка — адже негоже оцьому, практично святій людині, у неділю ввечері забирати від ще більш святого чоловіка — попового кума. Вони прекрасно проводили час за келихом пінного, під футбол та обговорення жінок, а тут цей телепень із своїм переляком.

— Сходив би до бабки! Вона б тобі яйцем переляк викатала, чи в мене б лишився, як ми пропонували, а ти почав оце! — бурчав незадоволений священник, хитаючись.

— Отче! Та яка бабка, то ж усе від нечистого!

— Піди купи шмат мила та зроби чистого із нечистого. Така заповідь божа, сину мій! — кажучи це, священник почав гикати. — Ой, погано щось мені. Я краще присяду.

Священник нахилився над ліжком і тяжко видихнув. Дівчину, що лежала на ліжку, ледь не знудило від запаху парів алкоголю з рота священника. Явно на аперитив у нього було щось сорокаградусне, а пінне — це вже так, приємне завершення вечора. Вона прикрила рота і відвернулася, а священник же вирішив, що просто сидіти — мало, тож він ляже, та й не такий вже той будинок страшний, як здається.

— Вам погано, отче?

— О ні, сину мій. Мені настільки добре, що піду я звідси лише завтра!

У цей момент щось голосно гепнуло на землю біля ліжка — то дівчина не витримала і просто впала. Єдина радість, що чоловіки не бачили її у цей момент. Сашко аж здригнувся, а священник з усієї сили вдарив кадилом кудись за ліжко — так, що аж іскри порозліталися по всій кімнаті.

— Ану, забирайся геть! — пролунав розлючений жіночий голос, а ліжко почало підійматися з одного боку, щоб скинути священника.