РОЗДІЛ 4 ОБІЙМИ ПРИВИДА

Бідолашному снилися жахи, тому, схопивши дівчину, він миттю перевернувся на інший бік, стиснувши її ще сильніше — так, що вона й поворухнутися б не змогла, якби не була привидом.

Дівчина миттю перестала бути матеріальною, вислизнула з-під таких теплих та міцних обіймів і просто втекла. Вона зовсім не розуміла, що відчуває, адже цей божевільний увірвався до її будинку, хотів знищити все, та в його обіймах вона відчула щось настільки тепле й приємне, чого все своє життя — як людини, так і привида — просто не відчувала.

Вона не розуміла, як їй реагувати, адже одночасно відчувала агресію та тепло. Чомусь їй навіть хотілося лишитися в тих обіймах, та вона не розуміла чому, тому просто вилізла на дах і ридала до самого ранку.

Сашко ж, прокинувшись, продовжив прибирання, тепер наводячи лад у дворі. Як виявилося, навіть криниця тут є, і воду не доведеться тягати за кілометр звідси. Та на одному ентузіазмі довго не протягнеш — треба й попоїсти.

Хлопець дістав сосиски та крупу, які йому надала волонтерська організація, і, знову розвівши багаття, почав готувати вечерю. А серед хащів ще й кріп з петрушкою знайшов, тому вже хвилин через двадцять двір заполонив приємний аромат чогось смачного.

Звісно, це не кулінарні шедеври з елітного ресторану, але для змореного та все ж наляканого Сашка каша із зеленню та підсмажені сосиски слугували найвишуканішою стравою у світі.

Дівчину-привида теж привабив запах. Хоч вона й не відчувала голоду як такого, але їй було безмежно цікаво, що це отак приємно пахне. Тому вона, ставши невидимою, підлетіла до Сашка, який саме підніс виделку із сосискою до рота, зняла сосиску прямо з неї та почала пильно розглядати. Для хлопця ж це виглядало так, ніби сосиска почала літати сама по собі.

— Та що тут, у біса, відбувається!? Отче наш… — почав молитися хлопець.

Перелякана дівчина просто запихнула сосиску йому до рота і втекла.

— А найби його… чим я лише думала… А хоча! Та пішов він лісом. Я тут хазяйка! Це він у мене в гостях, от нехай ділиться, — думала дівчина, тікаючи, та все ж духу повернутися в неї не вистачило аж до вечора.

Сашко ж не на жарт налякався. Адже якщо події під час першого його візиту він все ж таки списав на стрес і на те, що йому здалося, то зараз, серед білого дня, сосиска підлетіла, літала в повітрі, а потім намагалася його задушити.

Після такого нічого вже їсти не хотілося — страшно якось. Тому хлопець вирушив до місцевого священника з проханням освятити його оселю. А тим часом дівчина-привид вирішила, що сьогодні спробує поспати в обіймах хлопця, тому зручно вляглася на ліжку і чекала, доки той повернеться. Їй так хотілося знову відчути саме ті не зовсім зрозумілі, але приємні емоції.