РОЗДІЛ 3 ЗА КРОК ДО

Оговтався хлопець уже під ранок, не розуміючи, чи дійсно те все відбувалося, чи він просто нанюхався диму, і то були галюцинації. Судячи зі слідів від горіння на підлозі, яке він явно загасив, просто впавши на нього, підлогу він точно намагався підпалити.

Але хто ж та загадкова дівчина? Виглядала вона охайно. Невже дійсно живе тут? Та не схоже… Занадто охайно вона була одягнена для будинку з пацюками. Хоча, якщо врахувати стан Сашка на той момент, то судити дуже важко.

Та й місцева влада — «молодці»! Кращого безкоштовного житла для хлопця не знайшли. Та й біс із ними. Треба наводити лад: прибрати павутиння, замести, трухлі меблі викинути — і вже буде краще. Вибору немає, треба виживати.

І дійсно, хлопець прибирав аж до вечора. Нарешті, в хатині, мабуть, за дуже довгий час стало чисто та відносно охайно. Щоправда, із меблів залишилося лише іржаве ліжко, перекошений стіл (що хоч якість тримався купи), два стільці не в кращому стані та дзеркало.

На вулиці хлопець розвів багаття зі старих меблів і, нагрівши воду в казані (якого знайшов у хатині), намагався помитися. Він уже й забув про пацюків, про нечисть чи обстріли, від яких тікав. Єдине, що хотів хлопець, — це просто помитися і лягти. Байдуже, що те ліжко, мабуть, розсиплеться, щойно він ляже на нього, що й ковдри він не має. Сашко настільки виснажений, що й на вулиці заснув би.

Завершивши свої водні процедури, хлопець загасив багаття і попрямував до будинку. Він був настільки втомлений, що навіть не помітив, як та сама дівчина стояла всередині будинку і весь цей час спостерігала за ним через вікно.

Та що там — він буквально пройшов повз неї, впав на ліжко та моментально заснув. Сама ж дівчина була в шоці від такого нахабства: увірвався у її будинок, погрожував, хотів підпалити, а тепер влігся і спить.

Звісно, її це роздратувало, і вона, вхопивши ножа, кинулася до ліжка з думкою лише про те, куди подіти тіло після того, як позбудуться хлопця. Хазяйка будинка вже навіть приставила ножа до горла Сашка, та в момент, коли місячне сяйво потрапило в оселю й освітило його обличчя, дівчина мов застигла.

«Який же він красивий… А це густе темне волосся, а м'язи… Та й у будинку прибрав. Дуже давно вікна не були настільки чистими, щоб крізь них світло пробивалося», — по очах дівчини почали стікати сльози, а вона легенько провела рукою по його обличчю.

Та в цей момент Сашко схопив її за сукню, потягнув до себе й дуже міцно притиснув..