РОЗДІЛ 1 НОВЕ ЖИТТЯ

В голові звучала одна думка: «Мамо, я переїхав не в Черкаську область, а в хорор-комедію!».

Адже хто зна, чи це справді дім, чи декорації до якогось фільму жахів із бюджетом у дві гривні. Дах перекошений так, що здавалося — от-от полетить у вирій. Вікна косо дивилися на нього, наче два ока п'яного діда, що вирішили не моргати. І десь у темряві під стріхою явно щось ворушилося — або кажан, або душа попереднього власника, яка ще досі не відійшла від шоку.

Сашко тяжко видихнув і зайшов усередину, розуміючи, що саме тут йому і доведеться жити найближчим часом. Розумів він і те, що простіше знести цей будинок та будувати новий, ніж жити з думками, що це не будинок, а саркофаг, який сам і похоронить хлопця, адже конструкція аж надто ненадійна.

«Ну, в якійсь мірі можна вважати, що я фараон, хе-хе», — мовив хлопець і відкрив старезні двері, що рипіли, ніби крик душевнохворої людини; звук пронизував до кісток. Та справжніх харківських хлопців таким не налякати. Й не таке він чув та бачив, доки від обстрілів тікав. Прорветься.

Принаймні, саме так хлопець хотів думати. Та всередині картина була гіршою, ніж навіть зовні. Це територія щурів, про це свідчили як запах, так і їхні гнізда прямо посеред кімнати, та й, власне, самі пацюки, що навіть тікати не стали, а ліниво подивилися на Сашка й продовжили займатися своїми справами, бігаючи по будинку.

Хлопець не очікував такого, але не розгубився. Його попередили про те, що всередині пацюки, тому він почав діставати яд із рюкзака та розкидати по всіх кутах, а потім дістав кілька димових шашок і почав говорити, мов той шаман:

— Вітаю вас, мої піддані. Ваш король прибув. І першим моїм наказом буде: «Пішли геть усі до єдиного! Клята наволоч!» — Ближче до кінця фрази юнак почав верещати, мов різаний. Пацюки, не розуміючи, що відбувається, почали метушитися, а десь у кутку кімнати почувся голосний звук, так ніби щось дуже важке впало. У відповідь озвався хриплячий голос, схожий на жіночий:
— Нікуди я не піду!