1

Цей дивний тип знову влаштовував спектакль на очах у курців. Гаррі Брукс і його приятель Джерард Тайрон якраз вийшли в цей момент на черговий перекур, щоб відпочити від роботи. Двоє молодих хлопців часто любили спостерігати за незвичайними виставами з сигаретою в зубах під час перерв. Не виключенням став і цей день, коли після розвантаження чергової вантажівки кур'єрської компанії "RodMex", поштове відділення якої було розташоване на першому поверсі торгового центру "Plymouth Meeting Mall", вони знов сподівались зустріти цього місцевого дивака на тому ж місці.

Гаррі та Джерад могли б покурити біля службового входу або ж провести свою перерву, вийшовши на асфальтований майданчик біля рулонних воріт складу, де розміщувалися урна та лавка, іншими словами, в їх розпорядженні навіть було спеціально облаштоване місце для паління, однак вони ніколи не лінувалися піти саме до одного з найближчих парадних входів, особливо коли хтось пускав слух, що "клоун" або ж "актор" сьогодні "на сцені".

Тож, розвантаживши чергову вантажівку, яка прибула з центрального складу Річмонда, вони вирушили подивитись, чи не проводиться сьогодні один із тих самих безкоштовних виступів.

— Безкоштовне шоу від артиста погорілого театру, — полюбляв зауважувати Гаррі, як робив майже щоразу, вийшовши з торговельного центу і побачивши, що виконавець перебуває на сцені.

— Сьогодні він якийсь спокійний, — стверджував Джерард ясним, сонячним, суботнім ранком. — Схоже на те, що цей клоун заснув. Мабуть, за ніч не встиг виспатися, скоріш за все його знову ганяли по парку або метро підлітки.

Після цих слів Гаррі і Джерард закотилися сміхом. Люди навколо також спостерігали за тим дійством, яке розгорнулося перед входом у торговельний центр, однак робили це не настільки зацікавлено, як двоє хлопців у салатовому однострої "RodMex", які прийшли сюди виключно за цим.

— Цей чудило зараз перекоситься назад і просто впаде, якщо він реально задрімав, — промовив Гаррі, вкотре струсивши попіл із кінчика своєї сигарети в урну з попільничкою.

— Схоже цього разу нічого цікавого не намічається, цікаво, чи довго він так уже стоїть?

Гаррі залишив це питання без відповіді, бо йому самому було цікаво було б це знати. Однак не було виключено, що безхатченко стояв і тримав бічні двері відчиненими відтоді, як зачинили двоє основних обертових дверей через несправність проводки, що забезпечувала струмом систему. Сьогодні в обід мали прибути електрики, але поки що відвідувачі користувалися розпашними бічними дверима.

Звичайно ж, щоб пройти всередину вам потрібно було відкрити їх, на відміну від зручних обертових дверей. В особливості важко це давалось  відвідувачам з візком або ж із сумками в руках, але цього ранку, схоже, що ці двері не зачинялися жодного разу, оскільки їх постійно утримував своєрідний швейцар, який працював тут на добровільних засадах та не нехтував найменшою можливістю задрімати під час роботи.

Більшість людей проходили всередину торгового центру і ніяк не звертали увагу на безхатченка, який постійно утримував двері відчиненими вже невідомо скільки часу. Це був вихідний день, тому потік відвідувачів сьогодні був більш ніж величезний, а випадковий консьєрж опинився тут у дуже потрібний момент.

— Може вони йому заплатили, щоб він так весь день стояв? — припустив Джерард і на їхніх обличчях знову з’явилися посмішки. — Така собі допомога з працевлаштування.

— Тоді їм варто знати, що їхній працівник спить на робочому місці. Уяви, якщо він реально вирубиться і відпустить двері, а ті пришибуть кого-небудь, ось тоді ми реально надірвемо животи!

— Так, о цей вийшов би номер, але схоже на те, що сьогодні нічого цікавого не стнеться, — зробив висновок Джерард. — Здається, він просто застиг на місці.

Вони викинули недопалки, проте не поспішали повертатися на склад. Двоє друзів продовжували стояти й дивитися на дивовижного місцевого волоцюгу, який закинув голову назад і наче заснув, продовжуючи тримати відчиненими розпашні двері торгового центру. Безхатченко був одягнений дуже тепло, попри те, що температура на вулиці сягала вісімдесяти п'яти градусів. Поки в серпні жителі столиці штату Вірджинія страждали від спеки і високих температур, цьому хлопцю в зимовій парці на пуху і куртці, очевидно, спека не доставляла ні крихти незручностей. Незліченна кількість жартів з вуст Джерарда і Гаррі пролунала і з цього приводу, однак, коли вони нарешті вичерпали себе, хлопці припинили жартувати на цю тему.

Найчастіше безхатченки не мали постійного місця проживання або жили в притулках, але навіть коли вони мали у своєму розпорядженні постійний нічліг, то як правило боялися залишати всі свої речі там на період відсутності. Тому людям, що опинилися в скрутному життєвому становищі, доводилося тягати весь свій одяг і речі з собою. У нашому ж випадку цей босяк возив все своє добро у візку з супермаркету.

— Уяви скільки разів за день він потіє і наскільки потім від нього сильно штиняє.

— Можливо  у нього одяг виконує функцію шерсті, наприклад, як у собаки — захищає його від перегріву й ультрафіолету, — одного разу розмірковували вони.

Під хутряною паркою і курткою виднілося темно-червоне худі, а під цим усім «пирогом» з одягу на безхатченку красувалася темна футболка з написом: «СЕКСУАЛЬНИЙ ІНСТРУКТОР». Оскільки волоцюга ніколи не міняв свого вбрання і завжди приходив в одному й тому самому одязі, ця футболка по прикладу іншої невидальщини  породила в них величезне число вульгарних жартів. Дизайн цього вбрання свідчив сам по собі про не повну адекватність власника і про його бажання привернути до себе увагу. І без іншого тільки завдяки цьому напису безхатченко притягував до себе безліч поглядів, а згодом сформував навіть групу з постійних фанатів, до числа яких входили Гаррі Брукс і Джерард Тайрон.