4.

- Ти уявляєш, вона розсадила нас за різні парти, карга стара, - переповідала Таня останні новини бабусі. - Каже, що це заважає нашому навчанню. Як? Як те, що ми сидимо за однією партою нам заважає? У мене як були гарні оцінки так і лишись, а Влад навпаки підтягнув свої. Так, даю йому списувати, але оцінки ж не гіршають! - Дівчина так палко обурювалась, несправедливим ставленням вчительки, що пасма її русявого волосся вибилось з зібраної у хвіст зачіски і спадали на обличчя.

На дворі тріщав мороз, завивав сильний вітер, гнув дерева долу і складалося враження ніби він може вирвати їх з корінням. А у бабиній хаті було тихо і тепло. Бабуся заходилась місити тісто на вареники і поки онука гризла яблуко, активно жестикулювала руками і ділилась подіями підліткового життя, жінка вже почала розкатувати пласт тіста.

- А ще знаєш кого посадили поруч зі мною? Це просто капець якийсь, Костю! Ко-с-тю! Ну чому саме його? А він хіба списувати не буде? Це так не чесно!

Баба Маруся лише злегка посміхалася самими кінчиками губ та іноді погоджуючись хитала головою, не відриваючись від своєї роботи. Їй подобалось, коли Таня приїзджала у гості, що останніми роками ставало все рідше. Маруся фактично замінила матір малій Тетянці в той час, поки рідна матір була зайнята кар’єрою та наладгоженям особистого життя. Дочку свою Маруся любила і не засуджувала. Та завжди була дуже енергійною і розумною, але на відміну від онуки мала дуже складний характер, що допомогло їй рухатись по кар’єрним сходинкам, але так не і дозволило створити нормальної сім’ї. Тож Таня поки була маленькою жила у баби з дідом, коли підросла і змогла самотужки залишатися вдома, то навідувалась до старих на вихідних та канікулах, а зараз, як подорослішала, то зустрічі стали ще рідшими.

З тих пір як Марусін чоловік помер п’ять років тому, такі ,як сьогодні, зимові довгі вечори були особливо самотніми. А онука приносила зі своєю появою приємний гамір і спогади про те, як то чудово було бути молодою, як чудово було перейматися через усілякі дрібниці і згадувати часу, коли здавалось, що життя триватиме, якщо і не вічно, то принаймні доволі довго, аби встигнути все про що мріялось.

- І знаєш чим все закінчилось? Смішно згадувати! - Таня аж гигикнула згадуючи ту кумедну ситуацію. - Сидимо ми на уроці літератури і нам задають самостійну роботу — твір про життя Шевченка. А я взагалі не пам’ятаю, що у нього там з біографією. Думаю: “Все, капець мені, двійка гарантована!” А потім до мене прийшла геніальна думка: пам’ятаєш, ти мені колись читала, як я малою ще була, оповідання “В бур’янах”? Так от я вирішила схитрувати і щось типу такого написати наче від першої особи малого Тараса. Так от, пишу я, пишу, дійшла до місця де малий Тарас заліз у бур’яни “голови панам рубати”, перегортаю сторінку, а цей дурень Костя виявляється сидів і списував. Уявляєш? Списував твір! Так от я продовжила писати про важке життя селян і панщину. А той розумник так з бур’янів і не виліз. Божечки, сміялися всім класом, коли Ірина Олександрівна вголос зачитувала “улюблені” уривки.

Баба Маруся вже закінчила з розкатуванням тіста, розділила його на частини, скатала з тих частинок ковбаски, нарізала на маленькі цилінрики і кожен окремо почала розкатувати у маленькі кружечки. Тепер вже і Таня долучилась до роботи, накладаючи у кружечки товчену картоплю і вправно зліплюючи краї.

- От скажи мені, бабуль, ти ж теж була вчителькою, ну хіба не зрозуміло, що списування незнищенне і як не старайся, той хто хоче списати — спише. - Продовжувала свою розповідь Таня. - А ще ситуація була: на контрольній з математики мене посадили саму на першу парту щоб ніхто не списував, я впоралась за 15 хвилин і чекала кінця уроку. А Сашка Бойко (пам’ятаєш я тобі ще про нього розказувала, що випадково носа йому розбила, коли він несподівано вистрибнув з-за рогу, щоб злякати нас з Ксюнею) попросив звірити кілька відповідей. Так ця свиня безсовісна не тільки списав всі задачі до кінця, а це й передав мій зошит далі по ряду. Кого, як ти думаєш, покарали? Правильно, мене! Я сиділа і перевіряла після уроків всі контрольні роботи нашого класу. Я вважаю, це не чесно!

Поки Таня доліплювала вареники, Маруся вже заходилась ставити кип’ятитися воду і робити підсможку зі шкварками та цибулею.

- От чого мені не можуть снитися нормальні сни, які могли б уникнути отакої дурні? Мені навіть один раз наснилось, що Ксюня отримала двійку з англійської. Я їй розповіла, а вона лише посміялась, бо вчила пів ночі. І що? Вона таки двійку отримала, бо вчитала стару тему, яку треба було ще два тижні тому здати. Ще й мене звинуватила, ніби то я наврочила. А от щось корисне саме для мене ніколи не сниться, - нарешті дівчина перейшла до хвилюючого її питання. І поки вона в кольорах описувала всі подробиці своїх дивних сновидінь, баба Маруся вже впоралась зі своєю роботою, прибрала зі столу і уважно слухала, милуючись онукою.

“Коли вона встигла так вирости?”, - думала жінка.

Таня була досить високою для свого віку, русява, круглолиця, хоча вже зникли пухкенькі дитячі щічки, а риси обличчя почали загострюватись. Вона мала карі мендалевидні очі, мабуть успадковані від тата, з яким Марусі так і не пощастило познайомитись, тонкі губи і ніс з горбинкою. Дівчина не була красунею як ті, яких друкують у журналах, але досить мила щоб привертати увагу протилежної статі. В свої п’ятнадцять дівчина вже мала доволі сформовані груди, округлі стегна і тонку талію, які не соромилась підкреслювати глибокими декольте та вузькими джинсами. Маруся цього не схвалювала, але ніколи не втручалась з порадами чи критикою. А ще жінка чудово пам’ятала свої перші шовкові панчохи і коротку ситцеву спідницю, що ледь прикривала коліна. Яке ж то було щастя відчувати себе гарною, привабливою, ловити захоплені погляди чоловіків! Як же ж їй заздрили подруги!.. “Хай робить як знає, хай насолоджується юністю!”

- А останній сон взагалі якийсь ненормальний! Мені наснилась ти, але наче маленька у дорослому тілі, - на цих словах Марусю аж пересіпнуло, але дівчина, захоплеплена власними переживаннями, цього не помітила і продовжувала в деталях описувати побачене уві сні.