Розділ 1

Марта знервовано стискала кермо, дивлячись на чорний Мерседес, що різко зупинився посеред дороги, перекривши їй шлях на місце паркування. Водій стояв спершись на автівку та дивився у свій телефон. Серце билося частіше, як пташка в клітці, адже час був критично важливим. Вона натиснула на клаксон, очікуючи, що водій хоч якось відреагує. Але він навіть не повернув голови, занурений у телефон. Терпіння Марти швидко тануло, перетворюючись на вогняний гнів.

— Ви завжди так паркуєтеся, ніби вся дорога належить вам?! — вигукнула вона з вікна, злегка нахилившись вперед. Голос її звучав різко, наче леза, але в серці вже розгорнулося відчуття провини за те, що втратила контроль.

Водій підняв голову, і їхні погляди зустрілися. Суворий, впевнений чоловік із твердим, проникливим поглядом, ніби звик, що всі навколо підкоряються його волі. Макс злегка нахилив голову, окинув її швидким поглядом, у якому не було ані вибачення, ані пояснення, і байдуже мовив:

— Якщо вам щось не подобається, об'їдьте.

Марта здивовано підняла брови. Її обурення швидко перетворилося на гарячу хвилю гніву. Не роздумуючи, вона вийшла з машини і підійшла до нього, голосно грюкнувши дверима. Макс уважно спостерігав за її рухами, розважливо, без поспіху, як хижак, що оцінює свою здобич.

— Слухайте, — сказала вона, намагаючись контролювати свій тон, — у мене немає часу чекати, поки ви закінчите свою важливу справу. Може, від'їдете?

Макс схрестив руки на грудях, трохи посміхнувшись. Він не очікував, що ця тендітна на вигляд жінка виявиться такою рішучою і сміливою.

— Ви завжди такі наполегливі? — запитав він, нахиляючись ближче.

Марта витримала його погляд, не відступаючи ані на крок.

— Тільки коли стикаюся з людьми, які зневажають правила та інших людей, — відповіла вона холодно, піднімаючи підборіддя, як справжня королева, готова боротися за своє королівство.

Макс замовк, його усмішка поступово зникла. Її незалежність і сила зачепили його гордість. Замість того, щоб піти на компроміс, він відчув щось на кшталт виклику. Її самовпевненість, горда постава — все це зачаровувало його і змушувало захотіти дізнатися більше.

— Знаєте що, — знову заговорив він, цього разу з м’яким насмішливим тоном, — можливо, колись ми ще зустрінемося, і я матиму нагоду побачити вас не такою розлюченою.

— Не надто на це розраховуйте, — відрізала Марта, повертаючись до своєї машини. Вона не з тих, хто дозволить чоловікові з таким нахабством порушувати її спокій.

Сівши за кермо, вона ще раз кинула погляд у дзеркало заднього виду. Макс стояв на місці, спостерігаючи за нею з загадковою усмішкою. Вона знала, що це не остання їхня зустріч. І що це тільки початок того, що змінить їхні життя назавжди.

Остаточно припаркувавшись, Марта глибоко вдихнула, намагаючись відкинути думки про того самовпевненого нахабу, який перекрив їй дорогу. Його холодний, насмішкуватий погляд і недбала усмішка не давали їй спокою, постійно спливаючи у пам'яті. Але зараз це не мало значення. У руках вона тримала папку з проєктом, а на собі — вишукану червону сукню, що підкреслювала її елегантність і рішучість.

Сьогодні вона вирушала на важливу ділову зустріч у престижному ресторані, який славився не лише своєю кухнею, а й атмосферою, що спонукала до успішних переговорів. Кожен крок по мармурових плитах ведення бізнесу в цьому місці був для неї черговим кроком до мети. Вона підготувалася до цієї зустрічі з неймовірною ретельністю, адже відкриття власного кафе — мрія, до якої вона йшла довгі роки.

Її кафе обіцяло стати оазисом здорового харчування, де кожен відвідувач зможе насолодитися смачними стравами, які не лише тішать смак, але й піклуються про здоров’я. Сьогоднішня зустріч з потенційними інвесторами була критично важливою для реалізації цієї амбіції. Вона знала, що успіх залежить від того, як вона зможе презентувати свої ідеї, і що жодні неприємні спогади не можуть відвернути її від цієї мети.

Підійшовши до входу, Марта зібралася з силами. Вона усвідомлювала, що цей день може стати початком нового етапу її життя. З глибоким вдихом, вона відкрила двері ресторану, готова вразити всіх своєю енергією та натхненням.

Але як тільки вона увійшла до зали, її увагу привернула знайома постать — високий чоловік у дорогому костюмі з тим самим впевненим поглядом. Макс. Він стояв біля столу, спілкуючись із якоюсь парою, але одразу помітив її.

Марта відчула, як її серце на мить завмерло, та швидко взяла себе в руки, роблячи вигляд, що не помітила його. Вона зосередилася на меті вечора — важливій зустрічі, — але вже через кілька хвилин відчула його присутність поруч. Він підійшов, усміхнувшись із тією ж холодною чарівністю, і зупинився прямо біля неї.

— Я не думав, що ми так швидко побачимося знову, — мовив він з легкою іронією, спостерігаючи за її реакцією.

— І я теж, — відповіла Марта сухо, стараючись не видавати свого роздратування. — Але це місце підходить для бізнесових зустрічей, а не для випадкових розмов.

— Тоді, можливо, наша зустріч — не випадковість, — сказав він, кидаючи на неї пронизливий погляд. — Я Макс. І, наскільки я розумію, ми обидва тут із ділових причин.

Марта відчула, як її щоки запалахкотіли від його прямоти, але вона швидко повернула собі впевненість.

— Мене звати Марта, і, на жаль, мій час обмежений, — сказала вона, демонстративно поглянувши на годинник. — У мене призначено зустріч, і мені не хотілося б втрачати жодної хвилини на беззмістовні балачки.