23

Анна важко зітхнула. Моя розповідь про те, що Зейн тепер головний інвестор сервісу Лаяма її не вразила і я одразу зрозуміла чому.

-Чорт, Пакс вже тобі розповів?-запитала я і подруга кивнула.

Її темне волосся сьогодні виглядало інакше. Я одразу помітила, що вона відстригла кінчики та вклала його легкими хвилями на плечі.

-Це погано, Рейчел. Ти ж і сама знаєш, що звʼязутавись із Зейном знову погана ідея.-каже подруга після ковтка солодкого молочного коктейлю.

Такий самий коктейль вона привезла і для мене, тому перед початком занять ми насолождувались останніми вільними хвилинами разом.

-Але ж я з ним не звʼязуюсь. Це справа хлопців.-потисла плечами я.

-В мене погане передчуття, Рейчел. Дуже погане.-каже Анна і я розумію, що в мене також серце не на місці.-Поговори з Лаямом. Поясни йому все.

-Як? Він кине мене коли дізнається про все.-кажу я, прикривши очі.

-Зейн щось приховує. Я знаю його краще ніж себе.-каже Анна і я боляче кусаю себе за щоку.

Звичайно Анна знає його краще за себе. Краще за мене. Краще за всіх...

Я хочу їй ще щось відповісти, та прийшов час йти на заняття, тому я мовчу. Ми піднімаємося з лавки на подвірʼї і йдемо в середину навчального корпусу.

Зосередитись на навчанні мені так і не вдається. Голова паморочиться від думок і в якийсь момент я зовсім не розумію про що мене запитує викладач.

Згодом настає перерва і я виходжу з аудиторії. Анна, з веселою посмішкою хапає мене за руку і без жодних пояснень кудись тягне.

-Що сталось?-запитую я та подруга тільки сміється.

-Ти будеш у захваті!

Натовп розходиться перед нами, бо Анна біжить так швидко, що може збити когось на своєму шляху. Нарешті свіже повітря вдаряє мене в обличчя і я бачу на парковці Лаяма. Він курить, сидячи на капоті мерседесу в своєму звичайному чорному спортивному костюмі.

Я напружуюсь, бо ще зарано для його появи. Він мав би приїхати після мого навчання.

Анна нарешті відпускає мою руку, коли ми опиняємось поруч з хлопцем.

Лаям кидає на землю недопалок я тягнеться рукою собі за спину.

-Лаям?-напружено запитую я і хлопець простягає мені коробку.-Що це?-не розумію я. Анна пищить поруч зі мною і хлопець киває.

-Це тобі. Відкрий.-каже він і я ще секунду вагаюсь.

Червона обгортка виблискує на останніх осінніх променях сонця, а червона стрічка хитається від легенького вітерцю.

Вже ось-ось настане зима і я чомусь в той момент думаю тільки про це. Торкнувшись пальцями стрічки, я тягну за один край і бантик розвʼязується. Я передаю Анна стрічку і дивлюсь на задоволеного Лаяма. Нігтем я чіпляю обгортку і намагаюсь її віддерти. Щойно яскраве пакування зникає я бачу перед собою коробочку з телефоном.

На очі навертаються сльози. Це такий самий айфон як у мене був, тільки новий. Я знаю скільки це коштує і дуже злюсь на Лаяма за те що він витратив таку суму. Тиждень без телефону не здався мені таким важким, як мав би бути, тому я вже впевнено обходилась без нього. До того ж він міг би подарувати мені щось набагато дешевше.

-Ти чого?-запитує Анна, коли я витираю зі щік сльози.-Не сподобався?

-Він такий дорогий.-кажу я до Лаяма і той сміється, злізши з капота авто. Хлопець тягне мене в свої обійми і я вибухаю сльозами. Ще ніколи дорогі подарунки не викликали в мене такі емоції.

-Годі, янгол.-сміється Лаям, міцно притискаючи мене до себе.

-Рейчел, все ж добре, чому ти плачеш?-намагається допомогти мені Анна. Я кілька разів схлипую і врешті відстороняюсь. Розвернувшись, я відкриваю кришку коробки. Лаям обіймає мене зі спини, поклавши підборіддя мені на плече.

Я намагаюсь витерти сльози та ще більше розчулююсь, коли беру в руки телефон. Ніжний рожевий колір так подобається мені, що я знову схлипую.

-Ти витратив на це стільки грошей...-шепочу я і Лаям знову сміється, поцілувавши мене в щоку.

-Тобі ж потрібен був телефон.-каже він і я намагаюсь опанувати себе.

-Але ж цей дорогий. Я могла б користуватись якимсь іншим.-кажу я і Анна зітхає поруч з нами.

-Ти не користуватимешся чимсь іншим.-гаркає Лаям і міцніше притискає до себе мою попу.

-Дякую.-тихо відповідаю я і повернувшись до хлопця, ніжно його цілую. Лаям довго кусає мої губи, ніжно стискаючи пальцями мою талію і я відчуваю тепло, яке розходиться по всьому тілу. Хочеться лишатись в його обіймах завжди.

Та врешті він відпускає мене і витирає великими пальцями мої солоні сльози.

-Я вже маю їхати на сервіс.-каже хлопець і я киваю.

-Певно Зейн вже там.-додає Анна і хмурить брови.-Лаям, не довіряй йому.

-Анно.-зітхаю я.

-Що ти маєш на увазі?-не розуміє Лаям і подруга закочує очі.

-Він хитрий і слизький. Я знаю його пів життя. Не довіряй йому.-пояснює Анна і брюнет звужує очі, задумавшись.

-Буду мати на увазі.-каже хлопець.

Ми прощаємось і він їде, лишивши нас удвох.

-Нащо ти так?-запитую я у подруги, та Анна просто йде в навчальний корпус.

-Якщо ти не можеш попередити свого хлопця про небезпеку, це зроблю я. До того ж в цьому замішаний і мій хлопець.-каже дівчина і я раптом зупиняюсь, розуміючи сенс її слів.

-Ви з Паксом зустрічаєтесь?!-голосно запитую я і Анна на секунду зупиняється, а потім біжить вперед. Я лечу за нею, та не встигаю подолати відстань між нами. Вона забігає в наповнені людьми коридори і зі сміхом відривається від мене.-Ми ще поговоримо про це!-кричу я їй в слід і сміюсь.

Я безмежно рада за Анну. Такий хлопець як Пакс однозначно їй підходить. Брутальний, сильний, простий і певно так само мужній як Лаям. Я б хотіла, аби подруга відчула все те, що відчуваю я поряд з Лаямом. Аби вона теж була щаслива. І Пакс точно найкращий кандидат для цього.

Доки я копирсаюсь у своїх думках, не помічаю як врізаюсь в чиїсь груди просто біля туалету, в який до цього прямувала.

-Вибачте.-кидаю я і коли піднімаю голову, ахаю від несподіванки.

Хлопець хапає мене за руку і затягує в туалет, а потім штовхає в одну з кабінок, зачинивши за нами двері.