9

Я поверталась з пробіжки, коли помітила біля свого будинку Лаяма. Він стояв спершись на свою машину і щось гортав в телефоні. На капоті стояло два паперових стаканчики з заправки, певно кава.

Він був у звичному для себе спортивному костюмі чорного кольору з трьома лініями. Капюшон був на голові, ніби він ховався від усього світу, а сірі кросівки трохи розбавляли його образ.

Моє світле волосся було зібране в хвіс, я без жодного макіяжу, вся червона, а під вкороченою кофтою між грудей бігла крапля поту.

Не надто шляхетний вигляд. Та після всіх учорашніх подій я просто повинна була якось відволіктись. Провітрити голову, забути про нашу суперечку з Лаямом і спробувати викинути його з голови. Побудувати план дій і надалі ніколи не піддаватись своїм почуттям до нього.

До того ж, так швидше пройшло похмілля.

-Що ти тут робиш?-почала я, знімаючи навушники. Я досі не могла віддихатись, тому спробувала глибоко дихати носом.

-Вау, ти сама любʼязність, янгол.-закотив очі Лаям. Здається він був не в гуморі.-Привіз тобі каву і хотів перевірити як ти після учорашнього.

Він говорив так спокійно, ніби між нами вчора не було тої дивної перепалки. Певно тому, що йому байдуже до сварок зі мною. Загалом на мене байдуже.

Насправді я відчувала себе трохи присоромленою і цілий ранок клялась більше не пити. Під алкоголем я роблю дурниці - це вже до мене дійшло. Тож всі мої наступні вечірки будуть обходитись без цього.

-Дякую.-відповіла я і взяла стаканчик, зробивши ковток. Кава додавала мені енергії, хоча я ніколи нею не зловживала.

-Не думав, що в тебе будуть сили займатись спортом.-знущається брюнет, трохи піднявши кутик губ. Коли він весь у чорному, виглядає ніби якийсь поганий персонаж з фільму. Поганий і дуже привабливий. Ось у чому фішка всіх поганців. 

-Я не була аж настільки пʼяна.-відповіла я, хоча трохи в цьому сумнівалась. Аби я була тверезою, ніколи не питала б у нього про дівчат. Я ледь не видала себе вчора. Уявляю як він посміявся б наді мною, дізнавшись, що я закохалась як мале дівчисько.-Ходімо снідати.

Мої слова були різкуваті, а тон серйозний. Вчора я чітко вирішила, що не буду більше панькатись з Лаямом і вестись на його зміни настрою. Тому поки що мені це вдавалось.

-В тебе не багато часу до першої пари.-нагадав брюнет, поглянувши на срібний годинник на руці. Він вже був стареньким і трохи загарпаним, проте дуже личив хлопцеві. 
Чортівня, йому все личить.

-Я не збираюсь на першу пару.-повідомила я, намагаючись прибрати деяки пасма волосся назад у звіст і ми рушили до будинку.

-Не знав що відмінниці прогулюють.-йдучи позаду мене, сказав Лаям і я повернула голову до нього, дивлячись через плече.

-Я не відмінниця.-заперечила я і смикнула двері будинку.

-Рейчел, вже все готово, давай швидше!-крикнула мама з кухні, почувши, що я зайшла. Вона як завжди готувала сніданок сама і не могла дочекатись, коли ми всі сядемо за стіл і похвалимо її.

-Лаям приїхав, він з нами поснідає!-крикнула я у відповідь, знімаючи кросівки, щоб мама поставила прибори ще на одну людину.

-Лаям?-здивувалась мама і вийшла до нас. Вона витирала руки рушником і побачивши хлопця, весело усміхнулась.-Доброго ранку, майбутній мільйонер!

-Доброго ранку, Лорін.-відповів брюнет З веселою посмішкою. Чому він не може мені так усміхатись?

-Ходімо за стіл.-співала жінка, тягнучи хлопця під руку за собою, а потім обернулась до мене і скривилась.-Рейчел, прийми душ, від тебе смердить.

-Мамо!-гаркнула я та вона просто повернулась на кухню. Я обернулась до Лаяма, який вирішив затриматись у моїй компанії і той хитро повернувся.

-Навіть не думай про це жартувати.-попередила я, пригрозивши йому пальцем та він всеодно смикнув мене за руку з такою силою, що я вліпилась в його міцне тіло. Він нахилився до мого вуха і заліз рукою під футболку, провівши пальцями по моїй спині. Від цього шкіра вкрилась мурахами.

Що він робить? Навіщо це? Знову хоче дати мені оманливу надію?

-Не тільки смердиш, а ще й липка.-прошепотів він і я з усієї сили його відштовхнула. Лаям засміявся, а я почервоніла немов помідор.

Соромно почути таке на свою адресу від хлопця.

-Ти огидний.-гаркнула я і розвернулась, щоб піти до себе в кімнату, та Лаям смикнув мене за лікоть назад.

-Але дупа в тебе гарна.

-Йди до біса.-прошипіла я.

-Ти сьогодні без настрою.-досі не відпускаючи мій лікоть, говорив хлопець.-Вчора ти була більш балакуча.

-Ти мені набрид.-випалила я і здається вже через секунду була у своїй ванній.

Мені так ніяково. Я знала, що виглядаю так собі після пробіжки, але його слова однаково мене образили. Ще й ця згадка про мою вчорашню виставу. Господи, як соромно!

Я швидко залізла в душ, аби відволіктись від думок; вимила волосся зі своїм улюбленим шампунем, змила тіло гелем з авокадо, а після ще й скористалась молочком, олійками і коли вдягла приталені джинси і чорний топ, вилилила на себе пів флакончику парфумів.

Я тепер певно матиму комплекс смердючки. Мені тепер весь час здається, що я недостатньо гарна і від мене тхне.

Ще якийсь час я витратила на макіяж і укладання неслухняного світлого волосся, а потім одягла білі кросівки і нарешті спустилась вниз.

Тато читав новини в своєму планшеті, начепивши окуляри-півкола, мама заварювала чай, а Лаям щось жував. Всі втрьох вони вели звичайну вранішню бесіду і коли я сіла за стіл, затихли.

Перед нами стояв омлет, свіжі овочі, салат з руколою, нарізана слайсами червона риба і тепер ще й чай та печиво.

-Рейчел, ти запізнюєшся.-нагадав батько і я кивнула.

-В мене є дозвіл пропустити сьогодні першу пару.-відповідаю я і починаю снідати. Він завжди сурово відносився до мого навчання.

-Сподіваюсь це не тому що ти вчора була на вечірці?-запитав тато і я кивнула.

-Саме тому. Дозвіл на прогул є у всіх.-це була правда. Першої пари сьогодні ні в кого не було, тому що після свят, викладачі завжди очікують студентів, які ніколи не приходять. Тож в цьому році нам зробили поблажку.