6

Лаям приїхав о восьмій. 

Насправді я чекала його раніше і вже навіть встигла подумати, що його не буде. Нервово поглядала то на годинник, то на телефон. Та ось він тут.

Я обрала для нашого невеличкого показового побачення чорні вкорочені велосипедки і чорну вільну футболку. Зібрала довге світле волосся в пучок ззаду і підфарбувалась.

Щоправда навіщо?...

Мені хотілось виглядати для нього гарно. Щоб Лаям побачив, що я теж варта його уваги, хоч і не виглядаю як ті дівки, що в його смаку. Як мені здається…

Не виглядаю як руденька Тріс. Я тепер часто про неї думаю. Надто часто, як для людини яку бачила всього лиш раз в житті. 

Може він зустрічається з нею, може водить її за руку по місту чи прокидається вранці з думками про руде волосся. Може цілує її так, як хотілося б мені. 

Раптом я уявляю, як може цілуватись Лаям. Які його губи на смак? Мʼякі і солодкі? Чи грубі і гіркі, з присмаком мʼяти?

Годі, Рейчел, будь ласка!

Лаям був в тому ж спортивному костюмі, що й вдень. Здається він ніколи не страждав проблемою вибору одягу і лише я намагалась його чимсь вразити.

Він стояв перед вхідними дверима, спершись ліктем на косяк і запустивши пальці в волосся, коли я відчинила двері. 

Це надто сексуально, тож я закусила нижню губу, аби не почервоніти. Чомусь я зовсім не могла контролювати своє тіло поруч з ним.

-Привіт.-почала я і хлопець пробіг по мені поглядом знизу вверх. йому сподобалось те що він бачить чи ні?

-Привіт, янгол.-спокійно відповів він, ніби його зовсім не вразили мої оголені ноги і я відступила з проходу, щоб хлопець міг зайти.

-Ти вчасно. Кухар якраз приготував обід.-зазначила я і Лаям всміхнувся.

-Вау, якщо це буде так смачно як минулого разу, я почну заходити частіше.-відповів хлопець і з кухні вийшла мама.

-О, Лаям! Рада тебе бачити!-вигукнула вона, розвівши руки для обіймів. 

-Лорін! Гарно виглядаєте!-посміхається хлопець і з другого поверху спускається тато, впевнено прямуючи до нас, поки жінка обіймає брюнета.

-Лаям, привіт!

-Доброго вечора, Грег.-відповідає брюнет і вони тиснуть один одному руки, щойно чоловік підходить ближче.

-Як твої справи? Знаєш, ти був правий щодо машини, більше ніяких сторонніх звуків.-весело каже тато і я радію, що все ж спільну мову вони знайшли.

Може я дійсно не помилилась з вибором підставного хлопця?

Підставного, Рейчел. Це головне. Зконцентруйся на цьому.

-Радий, що зміг допомогти.-спокійно відповідає юнак і батько киває.

-Лаям Вілсон! Майбутній мільйонер, який почав з маленького сервісу!-з захватом каже мама і мило посміхається.

-Вілсон?-перепитує тато, ніби щось згадав. Я трошки напружуюсь, бо не розумію настрій батька.

-Так.-киває Лаям.

-Знайоме прізвище, здається я вже його чув.

-Тато, в світі купа Вілсонів.-бурчу я і беру хлопця за руку.-Ми вже підемо, вечеря стигне.

-Гаразд!-сміється тато і стукає Лаяма по плечу від чого я трохи розслабляюсь.-Без рук.-попереджає він брюнета і той киває. Я закочую очі. Невже він вірить, що якби я дійсно зустрічалась з Лаямом, він би не торкався мене?

Я тягну хлопця по сходах в підвальне приміщення і він дивується, коли бачить що ми потрапили в справжнісінький домашній кінотеатр.

-Вау!-починає Лаям.-То в багатих свої примхи?

Поки я зачиняю двері, аби в кімнату не потрапляло стороннє світло, брюнет з цікавістю оглядається у всі боки, покрутившись на місці. Я всміхаюсь, бо рада, що змогла його здивувати.  

-Не починай.-демонстративно закочую очі я і йду трохи вбік до спеціальної полиці.

Натиснувши на проекторі кнопку початку, я йду до крісел і всідаюсь, показуючи Лаяму, щоб повторив мої дії. Фільм починається і ми мовчки беремось вечеряти. 

Не зважаючи на те, що накритого столу як зазвичай не було, нам подали їжу на тацях. Та паста з морепродуктами від того гіршою не стала. Навпаки, вона була неперевершена. Я готова їсти її щодня. 

Зрештою, на середині фільму ми зручно вмостились на своїх місцях і Лаям заговорив.

-Я не бачив цього фільму.

-Ще не було навіть допремʼєрного показу. Батько придбав його нещодавно.-відповідаю я, потягуючи свій апельсиновий сік крізь трубочку. 

Придбати фільм було для мене звичайною справою, тож я не розділила подив Лаяма.

Я підняла на крісло ноги, буквально влягаючись на ньому. Ось і перша перевага мого не високого зросту.

-В тебе гарний апетит.-помічає брюнет.-Це добре.

-Я справді сьогодні гарно їм.

Як не дивно, я починаю задумуватись про те, що саме Лаям так впливає на мій фізичний стан. Чомусь саме він здатний мене заспокоїти при панічних атаках і саме він діє на мене якимсь дивним чином, що навіть мій апетит покращився.

-Сподіваюсь так буде і надалі. Бо мене непокоїть твоя втрата ваги.-каже хлопець, не відриваючись від фільму.

-Я тепер менш приваблива?-сміюсь я, та в глибині душі сподіваюсь, що Лаям здогадається - моє питання не жарт. Я хочу почути його думку.

-Ти будеш однаково приваблива з будь якою вагою.-раптом дуже серйозно відповідає Лаям і переводить на мене погляд.-Та зараз ти виглядаєш виснаженою. Краще повернути хоча б два-три кілограми.

-Так…-погоджуюсь я, намагаючись не поглиблюватись у думки про те, які прекрасні ці зелені очі.

Та раптом на мій телефон приходить смс, яке так  лякає мене, що я смикаюсь.

Взявши його до рук, я перевіряю пошту і важко стогну.

-Чорт, це Декарт.

Мені хочеться викинути айфон у смітник, змінити номер, поїхати з країни, аби тільки не чути нічого від Декарта. 

-Дай.-наказує Лаям і я простягаю йому свій новенький айфон, без жодних сумнівів. Мені подобається йому довіряти.

«Твій хлопець тебе не врятує, мила. Я вже поговорив з батьком і він розірве партнерство, якщо ми не одружимось.»-в голос зачитує Лаям і я закочую очі.

-Чорт, це низько.-зітхаю я.-Навіть не уявляю, що на це скаже мій батько.

-Не хвилюйся.-каже Лаям і гладить мене по оголеній ніжці.-Твій батько добре налаштований. Думаю він не погодиться на заручини.