3

Щойно ми зайшли в будинок, як в коридорі зʼявилась мама.

-Нарешті! Ми вже зачекались!-усміхнулась вона.-То ось хто вкрав серце моєї донечки!

Жінка з рудим фарбованим волоссям і в приталеній чорній сукні за коліно, виглядала просто чудово на свої 56 років. До того ж, я здивувалась її привітності щодо Лаяма і широкій посмішці, яка була обведена морквяною помадою.

-Місіс Пірс!-посміхнувся Лаям і я полегшено зітхнула. Це був гарний початок.-Лаям Вілсон.-представився він і протягнув руку.

-Ооо, Лаям, зви мене просто Лорін.-відповіла жінка, оглядаючи хлопця з ніг до голови.-Ходімо, батько вже нервує.-це вона мені вже тихіше.

Батько був у сірому костюмі. Стояв біля столу, потягуючи віски із склянки. Він виглядав напруженим. Звичайно, сьогодні вирішувалось, стану я пішкою в його грі грошей чи ні.

Та він не був тираном. Я  впевнена, що батько скасує заручини, щойно побачить що його донечка знайшла собі іншу партію. 

З дитинства він балував мене і я обожнювала проводити з ним час удвох. Це була якась особлива магія, малювати з ним за його робочим столом чи обирати нову ляльку в іграшковому магазині, просто тому що батько хотів мене розвеселити.

Він міг дозволити мені не піти до школи, коли я плакала, або відмінити свої плани, тому що мені хотілось поїсти з ним морозива. Одним словом, він завжди балував мене і я це обожнювала.

-Доброго вечора.-почав Лаям і його важка рука опинилась на моїй талії, владно притискаючи до себе. Чи то він нервував, чи просто старанно намагався грати закоханого хлопця, але йому одразу вжалось помʼякшити вираз обличчя батька.

Зізнаюсь, я вперше відчула такі обійми від хлопця і це викликало метелики в моєму животі.

Я ще жодного разу не була у серйозних стосунках, а всі мої потенційні кавалери не заходили далі ніж триматись за руки і цілуватись, поки цього не бачать інші.

Справа не в тому, що я не приваблива чи якась зарозуміла. Просто юнаків, які страждали через кохання до мене, завжди лякало прізвище Пірс. Вони знали, що я знаходжусь під певним контролем і не маю право опинитись в незручному становищі. Часом за мною стежили журналісти, тому будь яка недостойна поведінка на людях могла викликати обурення.

Ось чому я досі сама. 

І щодо брюнета поруч… Коли Лаям вів себе ось так галантно, а не як звичайний бандюган, я і справді вірила що могла б в нього закохатись.

Я навіть не знаю чому вирішила обрати його. Можна було знайти будь якого гарного хлопця, але я зупинилась саме на Лаямі. Він здавався мені дуже підходящою партією. Різкий, впевнений у собі і до біса привабливий. Саме такого хлопця поряд з собою я уявляла.

-Привіт, тату.-привіталась я і задоволено всміхнулась.-Це мій хлопець Лаям. Я розповідала тобі про нього.

-Приємно познайомитись.-відповів він, підходячи до нас.-Грег.-представився батько і протягнув свою праву руку, на якій блиснули ролекси.

-Мені теж.-усміхнувся Лаям і потис йому руку, не перериваючи зорового контакту.

-Прошу до столу!-вигукнула мама і ми почали всідатись.

Кухар добре постарався. Всі страви виглядали апетитними і запашними. Я відранку нічого не їла, хвилюючись через цю зустріч, тож швиденько поклала на тарілку стейк.

Мама завжди складала меню до свят чи вечерь сама, а кухар лише відповідав за приготування. Ще жінка обожнювала сама сервірувати стіл і завжди додавала живі квіти, підставні тарілки та шовкові серветки. Іноді на столі можна було побачити навіть свічки.

Лаям сидів поруч зі мною і помітивши, що я більше зацікавлена їжею, ніж ним, взявся за сидіння мого стільця, підтягнувши мене разом з ним до себе.

Цей жест здався мені романтичним. Я ніби відчула, що хтось відповідальний за мене. Я комусь належу. І це мене буквально зводило з розуму.

-Що ж, Лаям! Розкажи трохи про себе.-почав батько і на моє здивування, брюнет не розгубився, не дивлячись на те, що ми цей момент не обговорювали.

Дурепа, я зовсім забула про ці питання. Певно від хвилювання в мене вилетіло з голови, що ми маємо створити достовірну легенду.

-Я маю свій сервіс для ремонту автомобілів.-відповів Лаям і я навіть не зрозуміла, правда це чи ні.

-Ммм, скільки в тебе точок? Який штат співробітників?-цікавився батько. Все що стосується грошей автоматично стає його улюбленою темою.

Лаям засміявся.

-Одна точка. Два працівника.-відповів він. Я підняла брови. Це цікава новина, якщо це дійсно правда.

-О, то ти тільки починаєш?-зрозумів батько. Він дуже лояльно ставився до початківців і любив повторювати, що «головне це бажання створити гідний результат».

-Так.-підтвердив брюнет.

-А як щодо Рейчел?-влізла в розмову мама. Її більше цікавила моя доля, ніж сервіс Лаяма.

-Рейчел?-почав хлопець і подивився на мене. На мить мені здалось, що він не знає, що відповісти. Його рука торкнулась моєї ноги під столом від чого тілом побігли мурашки. Він ніби гіпнотезував мене своїм поглядом.-Обожнюю її.-тихо відповідає Лаям, не розриваючи зорового контакту між нами.-Це перша дівчина, через яку я не міг спати. Доводилось постійно випивати, аби не думати про неї.-каже хлопець і по спині біжить холодок.

Я підсвідомо згадую пляшку віски біля його ліжка.

Брехун. Він спав з тією руденькою Тріс. Не ведись на це, Рейчел!

-Ще ніколи не зустрічав таких впевнених у собі дівчат. Вона зʼявилась в моєму житті так зненацька, як ураган.-продовжує Лаям і мені перхоплює дихання.-Я шаленію від одного її дихання.

-О, Рейчел!-плескає в долоні мама.-Навіть твій батько не казав мені таких слів.

-Та годі, Лорін! Я теж був ще тим романтиком!-сміється батько і бере жінку за руку.

-Я памʼятаю як ти піднімався до мене на балкон як той Ромео.-щебече вона і я користуюсь можливістю. Мені просто необхідно трохи часу, щоб зорієнтуватись у подальших діях і словах.

-Поки ви згадуєте юність, я покажу Лаяму де вбиральня.

Я тягну хлопця за руку на другий поверх і заштовхую в туалет, зачиняючи за нами двері.