Глава 3. Сила і слабкість

Наступні кілька днів, Ярема з потрійним запалом вливався в тихе життя дому і його мешканців. Аврора, до власної радості, забула що таке спокій. Відносно тихо бувало лишень з ранку, тому що хлопчик мав звичку спати до десятої. Після, проковтнувши поспіхом приготований сніданок, він миттю вигадував для себе і Аврори цікаве зайняття. Ще першого вчора, Ярема запитав у дядька Колі дозволу обстежити горище.

- Обстежуйте скільки влізе, – відповів дядько Коля, не відриваючись від приготування вечері, – там справжнє звалище старого мотлоху, та якщо вам пощастить видобути щось для себе цікаве, то беріть і грайтесь собі.

І діти приступили до розкопок. На початку в них склалось враження, що все горище завалене поламаними і не закінченими, плетеними з очерету, кріслами, вазами і столиками. Та піднявши перше нашарування і добряче надихавшись пилу, діти видобули на світ дещо цікаве.

- Які дивні, – зачудовано промовила Аврора, розглядаючи пару старовинних велосипедів з величезними задніми колесами, – ніколи таких не бачила.

- Такі часто використовують в цирку, – Ярема провів пальцями по спицях, ніби збирався зіграти на них як на струнах. Вираз обличчя хлопчика перемінився. Допитливість поступилася місцем задумі, – цікаво кому вони могли належати?

- А звідки ти знаєш, про цирк? – запитала Аврора – ти коли-небудь був там?

- Мої батьки були цирковими артистами. Батько силачем, а мати акробаткою – на обличчя Яреми набігла легка тінь – до п’яти років я майже ввесь час жив у цирку.

На якусь мить у Аврори з’явилось бажання дізнатися, що трапилось з батьками Яреми. Але вона відчула, що ніколи не зможе сама запитати його про таке.

- Добре, що великів пара. Якраз для двох. Будемо вчитися їздити – сказав Ярема, виходячи з задуми і сповнюючись захватом від власної ідеї.

Окрім велосипедів, дітям пощастило відшукати кілька механічних іграшок, старий військовий бінокль з розбитим окуляром, зламаний програвач «Вега-109» і цілий стос платівок до нього. А в одній з картонних коробок знайшлися старі книжки. Переважно це були різні томи «Великої радянської енциклопедії». Ще «Ботанічна енциклопедія», кілька книжок з техніки і збірка казок та оповідань для дітей з яскравими ілюстраціями.

Задоволені знахідками, Аврора і Ярема поступово спустили всі речі донизу і розмістили в своїй кімнаті. Покінчивши з горищем, хлопчик направив свій незгасимий запал на вулицю. Аврора, з превеликою насолодою, показала йому всі ті чудові місця, що відкрила для себе за останній час. В результаті короткої, але жаркої суперечки, Ярема отримав таки у тітки Каті дозвіл на купання в ставку і довгі прогулянки лісом. І задоволені діти щодня віддавали належне цим чудовим літнім заняттям. Знайдені на горищі велосипеди теж стали в нагоді. Гнучкий і вправний, Ярема враз опанував цей не простий вид транспорту і тепер навчав Аврору, у якої виходило поки значно гірше.

Дядько Коля розповів дітям, що велосипеди належали його мамі. Вона мріяла виступати в цирку і навіть два роки провчилась в цирковому училищі. Але чомусь його не закінчила. Він же, за проханням Яреми, полагодив програвач. І тепер зазвичай тихий і напівсонний простір будинку наповнювалось то ніжними переливами скрипки, то оксамитовим журчанням фортепіано.

- Голова в мене від цього бренькання розколюється – бурчала тітка Катя поблажливо подивляючись на те, як невгамовний Ярема застигав від задоволення, зачудований магією звукової гармонії.

Окрім ігор в дітей був чіткий перелік обов’язків, складений хазяйкою. Щосуботи затівалося генеральне прибирання в будинку. Під проводом рішучої, озброєної ганчіркою тітки Каті, діти складали на місця свої речі, витирали пил і мили підлогу. Дещо розсіяний Ярема, в такі дні бував дуже здивованим, виявивши свою зубну щітку в кухонній шафці чи кросівок в корзині для білизни. Найцікавішим відкриття стала літня кепка, знайдена в нетрях морозильної камери.

- Дивна річ з моїми речами відбувається. Я нібито залишаю їх в одному місці, а потім вони зникають і знаходяться в іншому, – говорив Ярема, задоволено всміхаючись.

- Може варто встановити за ними спостереження, – жартувала тітка Катя.

- Нічого, головне, що речі все одно знаходяться, – підбадьорювала хлопчика Аврора. Не раз, знайшовши Яремину річ в неочікуваному місці, вона тихенько повертала її куди треба.

Вечорами, Аврора звично допомагала дядьку Колі готувати вечерю. Тітка Катя кухонних справ практично не визнавала. Верхом її кулінарної майстерності були бутерброди і яєчня. Майже увесь свій час вона проводила на просторій, заскленій веранді, виплітаючи з тонких стебел очерету вази, корзини, крісла-гойдалки, етажерки і невеликі столики. Двічі на тиждень, вона виходила з готовими виробами на узбіччя траси і досить вдало збувала більшу частину своїх творінь.

З першого дня проживання в новому домі, Аврору залучили до навчання цьому ремеслу. На час появи в домі Яреми, вона досягла в ньому непоганих успіхів. В хлопчика ж, котрого тітка Катя також спробувала зацікавити подібною діяльністю, не дивлячись на всі зусилля, нічого путнього не виходило. Йому не вистачало терпіння і посидючості. Стебла не слухалися його рук і ламалися в самий непідходящий момент. Він сердився і сопів, але продовжував завзяті намагання створити хоч щось путяще.