Розділ 10. Нові знайомства, нові цілі.

Той день співробітники бази зробили для нас справді незабутнім. Новина про наше повернення розлетілася миттєво, і здавалося, сама база видихнула з полегшенням. Нас вітали всі. З мегаполіса по захищеному каналу зв'язалися Іс та Рорг, вітаючи з успішним завершенням «відпустки». Курт зі своїми хлопцями надіслав короткий, але теплий звіт: «Усе стабільно, чекаємо на оглядини». Згодом зв’язалися Піра та Лея, Седрік та його команда, Тріг із Греєм, Ейн із Філом — всі висловлювали щирість та вітали нас з успішною місією.

Але найбільше уваги дісталося, звісно ж, дітям. Еліан та його сестричка Міріані миттєво стали центром всесвіту для всього персоналу бази. Суворі бійці, техніки, лаборанти, вчені, інженери — всі вони раптом перетворилися на турботливих дядьків, тіток, бабусь та дідусів. Хтось приносив дітям солодкі фрукти, хтось показував фокуси. Еліан, який ніколи не бачив стільки людей, спочатку тулився до Оллі, але швидко освоївся і вже за годину впевнено керував через нейроком невеликим загоном дроїдів-прибиральників, яких для нього спеціально перепрограмував хтось із лаборантів.

Наступні кілька днів пролетіли як одна мить. Я приділяв час родині, насолоджуючись тим, що ми нарешті разом та в безпеці, але справи клану не могли чекати вічно. Тож коли діти спали або гралися з нашими гостями, я входив у курс справ.

В один із перших вечорів я познайомився з навігатором чорного корабля «Γενναίος» — ще одним представником древньої раси Σκορπιός. Її звали Джей. Це була молода жінка з темно-синьою шкірою, що мала легкий синьо-фіолетовий відблиск. Наші дівчата вивели її зі стазису, і вона вже встигла переглянути усі повідомлення, залишені Еліром, вивчити нашу мову, дізнатися про проблеми її раси та про те, що їх залишилось лише двоє і вони заражені невідомим вірусом. Після цього вона надала нам усі наявні в неї дані про зоряну систему Σιδήρο, звідки вони тікали, та про їх шлях у космосі та те, де у всесвіті шукати залишки її раси.

— Я була навігатором на кораблі «Γενναίος», — розповідала вона свою історію, сидячи в нашому оазисі в альтанці біля голему. — Ми прикривали евакуацію частини нашої раси в іншу галактику. У процесі подорожі ми натрапили на... чужий флот. Був важкий бій. Ми до останнього військового корабля прикривали відходи цивільних суден, а коли цивільні відійшли, а нас почав нас брати на абордаж противник, ми здійснили сліпий гіперстрибок, а потім упали на цю планету. Через отримане поранення мене помістили в стазис ще до завершення стрибка. Відповідно, про всі подальші події я дізналася вже після прибуття сюди.

Вона підвела на мене очі, повні суму.

— Я передала вашому ШІ всі дані про нашу рідну систему та галактику, а також про те, куди ми прямували. Переглянула ваші зоряні мапи, але не знайшла нічого знайомого. Жодної відомої галактики чи сузір'я. Якщо ми колись знайдемо бодай одну знайому мені систему, то звідти я зможу прокласти курс крізь космос до свого дому. Я хочу допомогти своєму народу, але зараз, схоже, я безсила. Мені нікуди повертатися. Ще й цей вірус...

Вона поникла, але я відповів твердо. Нам потрібні були її знання для пошуку, а їй — надія.

— Ми тобі допоможемо, Джей. Твій корабель «Γενναίος», можливо, скоро запрацює — Елір ремонтував його за допомогою сфери. А ми нещодавно привезли майже усі відомі у Співдружності зоряні мапи та дослідження космосу, також є ще дані ШІ та сфери Σκορπιός. Об'єднавши все це, ми знайдемо твій дім і прокладемо туди шлях. Але якщо раптом нічого не вийде, знай: ми завжди раді бачити тебе тут. З часом ми знайдемо ліки проти вірусу, а ти знайдеш тут новий дім.

— Дякую.

Все впиралося в пошук потрібних координат світу, і коли станеться цей прорив — я поки що не знав. ШІ мені лише повідомив, що прямих збігів у його базі не знайдено. Проте він створив окремий пакет даних, який треба було завантажити в навігаційну систему на чорному корабелі. Можливо, саме там знайдуться відповідності, і ми визначимо потрібну галактику.

Наступна розмова відбулася по зв’язку з Гором, головою мисливців у сусідньому місті, та зі старійшиною Хасом. Ми спочатку обговорили загальні справи, а потім перейшли до проблем, бо співрозмовники виглядали вкрай стурбованими.

— У нас знову проблеми в пустелі, там, де ти колись забирав розбитий бот, Міку, — перейшов до інших проблем Гор, передаючи мені координати та всі зібрані на цю мить мисливцями відомості. — Там з аномалій з'явилися нові істоти. Ми таких раніше не бачили. Схожі на ящерів, зростом як людина, ходять на двох ногах, але... вони розумні та мають досить розвинену техніку.

— Вони полюють зграями, — додав Хас. — І їхні тіла надзвичайно стійкі. Луска витримує влучання з бластера та голкомета. Вони напали на два наші каравани, взяли в полон кількох людей, а решту вбили. Згодом найближчі поселення кочівників втратили ще три групи слідопитів, а у мисливців там же, десь у пісках, зникли ще два загони. Існує ймовірність, що вони розгортають табір для експансії на планеті.

— Багато їх там? — запитав я, переглядаючи файли.

— Дуже, — відповів Хас. — Вони чудово пристосовані до життя в пустелі, агресивні, пересуваються на гравітаційних платформах та швидко захоплюють територію. Якщо ми не знищимо їхній табір, вони заполонять усю пустелю.

— У контакт пробували з ними вступати?

— Пробували. На зв'язок не виходять, одразу відкривають вогонь або атакують.

— ШІ, є дані по тому сектору? — запитав я окремо, поки Хас продовжував розповідь.

— Так, там наразі відкрито кілька аномалій, але я не можу закрити їх дистанційно, — відповів ШІ. — Щось підтримує їх ззовні. Найімовірніше, там є окреме джерело енергії, яке живить та підтримує стабільний портал. Пересилаю останні супутникові знімки з орбіти: там справді є табір ящерів, але що саме вони собою являють — треба розбиратися на місці.

— Ми займемося цим, — запевнив я Гора та Хаса.

Потім ми обговорили нагальні потреби в техніці та запчастинах, і на цьому розмова завершилася. Після наради з мисливцями та кочівниками я створив окремий закритий канал із Техом та ШІ. Нам треба було обговорити ще одне важливе питання, яке не давало мені спокою вже давно — зникнення Кіри.