3

                                                                                 3

Вийшовши з дому о 9-й ранку Рон як часто це робив і раніше повернув за ріг будинку і пішов коротким шляхом до місцевого магазину. Погода була непогана, осіннє жовте листя вже падає з дерев, але було тепло. Середнім темпом Рон дійшов магазину продуктів «Продукти у Піта». Все довкола виглядало нормальним. Люди, що вигулюють своїх собак, проїжджають автомобілі, спортсмени, що бігають вранці тротуарами. Магазин відкривався о 8:30, так що був уже відкритий, хтось виходив із нього, хтось зараз там купував продукти.

Рон відчинив двері і зайшов усередину.

Магазин "Продукти у Піта" був середнього розміру, такі магазини ще називають міні-маркетами. По центру були стійки з будь-якими продуктами: крупи, каші, побутова хімія, у кошиках лежали фрукти та  овочі, а під стінами холодильники з напоями та замороженими напівфабрикатами. Рональд привітався з Пітом, не кваплячись зробив круговий обхід по магазину, застиг на хвилинку біля стійки з журналами. Взяв до рук свіжий випуск журналу «Новини Ігрової Індустрії», почав читати зміст. Читав Рональд недовго, тому що відволікся на вхідні двер у магазині, що відкрились саме у цю мить.

Двері відчинилися різко і в магазин заскочила жінка років 40 на вигляд у пальто. Вона вилаялася трохи грубувато, але за обставинами в  самий раз.

- Кому потрібен цей дощ зараз? Пальто заляпав мені. – Грубо промовила дама.

- Може він ненадовго, і хмар не видно, - сказав чоловік, що виходив із магазину.

- Сподіваюся, мені в центр їхати, парасольку не брала, дощ не чекала сьогодні. - Сказала дама.

Рональд перестав вивчати зміст журналу, поставив його на полицю. Біля каси продавалася кава та чай, Рональд вибрав пачку кави та став у чергу. Перед ним був один покупець, але з цілою купою товару.

Пройшло від сили кілька хвилин як зайшла та жінка в магазин, але щось у її поведінці змінилося. Рональд помітив краєм ока, що вона якось надто повільно ходила біля холодильника з морозивом. Здавалося, вона втрачає рівновагу, плутається в рухах або в орієнтації в просторі. Але, може, вона така і є, і це її звичайна поведінка, хто знає – подумав Рональд.

Черга якраз підійшла до Рона, він виклав на стійку каси пачку кави і простягнув 8 доларів продавцеві.

- Журнал не братимеш? - Запитав Піт.

- Може наступний випуск, - відповів Рон.

Заплативши за каву, Рональд відкрив рюкзак і поклав пачку кави до нього. Вже направивши свій погляд на вхідні двері, він почув крик із дальнього  кута магазину.

Видовище було незвичайним та страшним. Та жінка в промоклому пальті вчепилася двома руками в шию літнього чоловіка біля холодильника із замороженими напівфабрикатами і ніби намагалася витрусити з нього душу.                                            

Чоловік намагався вирватися, хрипів, але сили не були  рівними. Піт зрозумів швидше, ніж Рональд. Він вибіг із-за стійки, схопив биту і швидко наближався до місця інциденту.

- Мем, що Ви робите? Відпустіть його. - крикнув на неї Піт.

У відповідь жодної реакції. Піт схопив її за плече і намагався повернути на себе. Рон завмер у очікуванні завершення цієї сцени. Жінка повернулася до Піта, і він тут же відскочив від неї, як від диявола, ледь не впавши, зачепившись за стійку з макаронами. А жінка продовжила те, що почала кілька хвилин тому. Рон прийшов до тями і побачив на підлозі битку, яку випустив Піт. Піт стояв у нерішучості і смикався то вперед, то назад.

Вискочити з магазину і викликати поліцію або схопити биту і угріти її по макітрі - такі думки крутилися в голові у Рональда. Літній чоловік здавалося ось-ось звалиться на підлогу бездиханним тілом. Потрібно вирішувати.

Рон трохи присів і кинувся вперед до бити. Одним ривком подолавши метрів шість, він підняв биту, випростався і з усієї сили вдарив цю страшну даму по спині. Вона похитнулася, її руки  відпустили шию літнього чоловіка, а вона повернулася і глянула на Рональда.

- Чорт, що з нею? - скрикнув Рон чи сам собі, чи Піту.

Очі її були як скляні, в них не було нічого, навіть  погляду. Жінка дивилася так, ніби була примарою. Навіть не дивилася. Очі були але, це були не очі, а ніби два скельця, вставлені в голову. У Рональда побігли мурашки по шкірі. Не щодня побачиш таке.

В цей момент жінка попрямувала у бік Рональда, випрямивши руки і націливши їх у бік його голови. Хлопець відійшов на кілька кроків назад.

- Бий її у голову - кричав Піт.

Але ці слова долинали до свідомості Рона як якась далека луна. Коли до Рона залишалося буквально пару сантиметрів, він позадкував назад, зосередив усі сили на биті і з розмаху заїхав дамі по голові. З вух дами бризнула кров і вона впала на підлогу. Лежала і  не ворушилася.

- Убив - промайнуло в голові у Рональда.

Рон поглянув навкруги себе. Бачив літнього чоловіка, який зігнувся і намагався дихати, втягуючи щосили повітря в легені. Бачив Піта, який стояв з переляканим виглядом. Бачив биту у своїх руках.

- Що тепер? – подумав Рон. Але його думки порушили вхідні двері, які відчинилися повільно і зі скрипом.