Розділ 19. Забуті клопоти.

Сон, мені снився сон, ще ніколи такого не було.

У темних, тісних коридорах і провулках бази висіла важка тиша, що порушувалася лише м'яким шарудінням моїх кроків. У повітрі не було ні шепоту, ні відлуння, надаючи коридорам моторошної тиші. У лабіринтах кімнат, здавалося, танцювали тіні, натякаючи на присутність невидимих духів. Слабкі відчуття дотику торкнулися мого скафандра, супроводжуючи все це примарним шурхотінням і навпошепки, що розносився по порожньому просторі. 

Попри тишу, сон вислизав від мене в цих стінах, переслідуваний спогадами про те, як я стояв серед вод і дивився в їхні незбагненні глибини оазису. Кожен момент був сповнений напруги, ніби самі стіни бази зберігали свої таємниці, які чекали, щоб їх розгадали. Переді мною іноді з'являлася молода дівчина, яка пропонувала мені круглий шар та паростки аномальних рослин, що приховують у собі невимовні таємниці, вони розкривали таємниці бази та її мешканців. Це було дивовижно - слухати та спостерігати за всіма її діями, слухати її загадки, які вона розповідала.

А потім раптом десь нявкнув кіт, і я прокинувся, весь у поту, залишки сну були перед очима, як рештки щупальців з диму. Поглянувши на клинок у шафі, позбавлений якихось іскор, я задумався про природу, реальність і значення снів. Можливо, в цьому пустельному місці, де панувала тиша, розум шукав втіхи у фантастичних баченнях, зітканих з ниток уяви та туги загиблих співробітників бази. Здається, всяке, потрібно перевіритися в медкапсулі, напихають всякими аномальними речовинами, а потім чудернацькі сни мені сняться.

Душ, тренування, їжа, робота – розклад задрота, ой здорового тіла.

І почуваюся я добре! Дивно, але саме після вчорашнього дня я мав саме такий настрій. Напевно, мені давно потрібен був такий струс. Тому що я якось неправильно почав відчувати навколишню дійсність. З одного боку, була якась "грайливість", ніби я граю в спектаклі на любительській сцені. З іншого боку, нудна посередність почала тягнути мене вниз. Я як маленький шматочок нового життя, поступово вчився, пристосовувався і почав існувати майже як автомат у цих вузьких печерах бази. Відчуваю, що поступово я адаптуюсь. Дивацтва, розбіжності та таємниці з'являються в історії бази, настав час поставити ШІ кілька запитань. Точно прийшов.

Що у нас там за планом з дивацтв? Почнемо із клинка.

— ШІ, у мене вночі світився камінь на клинку, чи є задокументовані відомості про такі властивості? Чи мені це здалося?

— Ні. Таких відомостей немає, а наступного разу, як буде поруч світитися камінь, вмикайте запис нейромережі, і потім у тебе будуть докази.

— О, точно. Або в скафандр вставити кристал і весь час так все документувати.

— Ви безперечно робите успіхи у навчанні, Мік, — якось він це сказав із сарказмом, чи що.

— Тоді друге питання, ось тобі відео, що ти бачиш? – перекинув йому файл, що дала мені Елла.

— Це кібернетичний реплікант, що стояв в оазі. У мене ще з десяток на складах, понині розбитих там лежать.

— Тобто, це не наш кіборг Тех? 

— Обладунок в оазі та Тех – це зовсім різні істоти. Решта закрита інформація клану.

— Він нам нічого поганого не зробить? Може, ти під його керуванням?

— ШІ самостійна одиниця.

— І як це визначити? 

— Прийняти на віру або дочекатися розморожування людини, яка створила з ним таке.

— Який він у черзі?

— П'ятнадцятий.

— А він може зняти маску?

— Запитаєш у нього сам, він також самостійна одиниця.

— Зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Дякую і на цьому.

— Якщо що, ще питай, я завжди радий відповісти.

Я тільки почухав потилицю. Навчань темрява, а знань нуль.

— Що я маю за планом сьогодні робити?

— Тех вже спустив на третій поверх компоненти щита та його емітери, вже розроблено його модель складання. Технічний дроїд за ніч зробить конструкцію, на яку потрібно буде все зібрати. Твоє завдання на сьогодні – вирушити на склади та перебрати зброю, скафандри, комбінезони та все, що потрібно для життя тридцяти людей.

— Можеш скинути на нейромережу список, з чого він буде складатися?

— Так, відправляю, набір буде укомплектований усім необхідним, крім зброї. Його видаватимемо після появи перших охоронців.

— Зрозумів.

— Тобі вже можна прив'язувати до нейромережі зброю, що є в тебе в кімнаті. Після прив'язки вже ніхто інший не зможе скористатися без твого дозволу.

— Увечері зроблю.

— У складі є місце, де навалом лежить усе, що зносили з дев'ятого рівня та інших. Вибирай звідти комплекти.

— Добре, — я подався до складу.

Насамперед прогулявся до складу і запустив на самодіагностику ремонтний комплекс комбінезонів і скафандрів. Втім, зараз мене цікавила їхня працездатність. Самі себе вони перевірити не могли, довелося попрацювати ручками та головою. Неприємна робота, але поки що її робити нікому. Грубо кажучи, запускав очищення, перевіряв цілісність і проганяв стандартний набір тестів. На перший погляд, все було гаразд, але, заради повного спокою, запускав ремонтний комплекс з повною перевіркою комплектів. Весь день провів, риючись у купі зваленого спорядження. 

У мене бази навчаються, організм пристосовується, нейромережа розгортається, от і вирішили мене прилаштувати до легкої фізичної праці під наглядом ШІ. Зібрав та запакував тридцять комплектів, і ще близько сорока треба ремонтувати та перебирати. Цим вже займеться технічний дроїд, для ремонту спорядження я все підготував. Наступного дня на черзі я мав перебирати зброю. Мені виділили стенд для розбирання та тестування зброї, і я до наступного вечора перебрав її купу переламаної й побитої. 

Ця рутинна робота дозволила мені підтягнути знання і ранг баз, а наступного дня, в одному з розчищених тупикових тунелів, я навіть почав відпрацьовувати стрілянину по цілях. Дівчата були зайняті обробкою речовини з аномалії, єдиною, хто за мене хвилювався, це була Елла. Вона мене побачила другого дня після нашої розмови, і я так зрозумів, злякалася, думала, що я зник, і дуже хвилювалася. Але нам вдалося переговорити в їдальні на рахунок ШІ та кіборга, і вона заспокоїлася.