Розділ 26. Покупки та знайомства.

Наступний день був відносно спокійним. Тех ремонтував корабель з технічним дроїдом, намагаючись особливо не траплятися іншим на очі. Ми з дівчиною й Іс походили по центру міста, вивчаючи магазини, асортимент, людей, визначні пам'ятки та ціни. Аса водила нас по магазинах, лояльних до роду кочівників. В одному такому ми зараз і знаходилися.

— Кім, твій тато на місці? Я вам тут декого цікавого привела.

— Привіт, Аса, зараз покличу. Команда з корабля, чув, всі про вас говорять. Що вас цікавить? — дівчина розмовляла з чоловіком, що вийшов з підсобки магазину, а Іс замовляв потрібне нам.

— Мене цікавить сучасна зброя та боєприпаси, які пробивають псі захист, медичне обладнання, аптечки, спорядження, а також плазмові гранати, кілька ящиків, запчастини та модулі для турелей і дроїдів, — вів розмову хлопець.

Поки вони розмовляли та з’ясовували необхідне, я роздивлявся вітрини вздовж стін. В них знаходилася зброя та різноманітне спорядження, над кожним висіла табличка доповненої реальності, через неї можна було завантажити всі докладні характеристики зразка на нейромережу для ознайомлення. Ножі, голкомети, бластери, боєприпаси, автоматичні гвинтівки та обважування до них, плазмові гранати, бронежилети та скафандри.

Цілий арсенал приладів, що стріляють і вибухають, асортимент захисту теж був вельми вражаючим. Очевидно, вони торгували всім необхідним для кланів і пошуковців, і в них же викуповували знайдені в пустелі трофеї та ремонтували їх. Нам винесли весь асортимент запрошеної нами продукції, і ще десь за годину ми скупилися. Витратили майже двісті тисяч кредів, але це було того варте. Тепер можна буде захистити форт і відремонтувати більшу частину техніки на базі. Потім Іс поїхав відвозити все на корабель, а ми пішли в парк з дівчиною на прогулянку.

— Розкажіть, Ас, яка у вас тут ситуація в місті? — вирішив я дізнатися про атмосферу загалом, від мешканки міста. 

Поки що я мав гарне враження: чисто і все добре на вигляд. Жителі працюють, діти відпочивають у центрі міста.

— Загалом усе нормально, у нас є також несприятливі райони та квартали, але охорона порядку в нашому місті на висоті. Можливо, вас щось конкретне цікавить?

— Аномалії та напади тварин, а також місцеві звичаї. Що можна і що не можна, я не місцевий? Будь ласка, розкажіть про все це, — сказав я, і ми сіли на лавку біля фонтану.

— Набіги тварин іноді трапляються, але ви бачили, місто добре захищене. Усі аномалії в місті залиті пінобетоном, і доступ до них закритий. За станом захисту постійно стежать. Є безпечні сховища для людей у кожному кварталі, і будинки будують так, щоб було де сховатися. Глибоких проривів за останні сто років не траплялося. 

Повз нас у парку ходили жінки з дітьми, цвірінькали пташки, а десь шумів фонтан.

— А звідки беруться продукти та речі, я не бачив тут виробництв?

— Продукти возять із найближчих поселень бункерів фермери. Під землею на всяк випадок є резерви у всіх кланів. Для відновлення приладів та речей у нас у місті є ремонтний реплікатор. Якщо у вас є повний цикл виробництва пристрою, можна його відтворити або відремонтувати.

— Навіть так, не знав, що такі технології існують, — ляпнув я, схоже, проговорився. Місцеві всі знають про таке.

— У вашому місті не було реплікатора? — здивувалася вона.

— Там, де я народився, не було, — намагався відвертатися я.

— Розкажіть про вашу планету, — почала вона.

Врятував мене хлопець, що прибіг і вручив мені лист з кодом зв'язку. Аса його спіймала, і той у сльозах розповів, що йому дядько дав кредів на цукерки та просив передати лист мені. Прибігла мати хлопчика, і почався скандал. Мені здалося, тут явно недолюблювали представників кочівників, або просто так збіглося, хоча всі й намагалися не показувати ворожість один до одного цього відкрито.

На місці передачі, звичайно ж, нікого не виявилося. Зате я побачив трьох людей із роду кочівників, які нас охороняли в місті. Так наша прогулянка і закінчилася. Хто ж це вирішив зі мною зв'язатися? Лист із кодом Аса подивилася, потім віддала мені й рекомендувала не з'єднуватися з цим номером, це можуть бути як бандити, так і контрабандисти або торговці людьми. Я скинув цей контакт кіборгу. І на цьому наша прогулянка закінчилася, мене провели до корабля, де я хотів подивитися роботи з розпочатого ремонту корабля і переговорити з Техом.

— Привіт, Тех, я дивлюся, ти вже збираєш назад у корпус маршові та гравітаційні двигуни, вдалося відремонтувати?

— У них тут є реплікатор, повторили запчастину з цілого та зібрали. Головне, щоб відповідний метал був.

— Зручно, що взагалі з ремонтом?

— Поставлю сьогодні турелі. Завантажив набої, снаряди на гармату і куплені запчастини, завтра з ранку можемо відлітати додому. Купив тобі бази, забереш у рубці, став при необхідності на вивчення, ти у нас зараз найвідсталіший фахівець на базі.

— Броню мою нову привезли? — дуже хотілось спробувати.

— Так, розпаковуй, прив'яжеш її до своєї нейромережі, і потім я її трохи модернізую, — я забрався в трюм і почав приміряти обновки.

Гарне екіпірування я купив у мисливців, правда, віддав один яскравий маленький псі кристал, але кіборг сказав, ця броня того варта. Мій інтерфейс визначив її як «комбіновану легку броню» 4-го рівня. Попелястий з блискучою новизною комплект облягав як друга шкіра, даючи посилену рухливість і силу. 

У вразливих місцях броню покривали напливи потовщень, стилізовані під луску старовинних обладунків мого світу. Вони здавалися пружними на дотик, але варто було натиснути сильніше, як «луска» ставала твердішою, і це не стискало руху. Доповнював броню комір композитної півсфери з непроникним забралом, з вбудованим повітряним фільтром, оптичним підсилювачем з далекоміром і приладом нічного бачення. За допомогою модернізованої системи навігації та зв'язку, вбудованої в шолом, можна було діяти у складі бойової групи, віддалено координуючись з іншими бійцями та підсвічуючи цілі.