Розділ 24. Кочівники.

Ми виїхали, коли сонце почало свій спуск за далекий обрій, його промені кидали тепле свічення на пустельний краєвид барханів і випалену пустелю, що розтяглася на сотні кілометрів у кожному напрямку. Попри красу заходу сонця, у повітрі панувало почуття запустіння, що нагадувало про суворі реалії життя на цій невблаганній планеті. 

Стоячи на вершині бархана, я дивився на нескінченні простори, що лежали переді мною, милуючись заходом сонця. Пейзаж давав мало втіхи, пісок проникав у кожну тріщину мого скафандра, це було постійне нагадування про негостинне середовище, в якому я опинився. З усім цим, попри труднощі, в мені все ще залишалася надія на краще майбутнє, коли я спостерігав, як старий день добігає кінця. Стоячи тут, купаючись у згасаючому світлі сонця, я не міг не поставити собі питання, що принесе мені завтра новий день. Чи це буде день тріумфу та успіху, чи він загрожуватиме новими викликами та небезпеками? Лише час це покаже.

А зараз, у цей швидкоплинний проміжок між днем і вночі, я дозволив собі зберегти надію, повірити, що завтрашній день обіцяє новий початок і шанс на світліше майбутнє. І з цією думкою я відвернувся від заходу сонця, готовий зустріти все, що принесе завтрашній день, укріплений стійкістю людського духу і непохитною рішучістю перебороти всі свої негаразди. А поки наздоганятиму Теха, тут до бази залишалося кілька кілометрів. Приїхали, вивантажилися і зайнялися своїми справами. Увечері у нас на базі буде новий співробітник.

Розсортував усе привезене по місцях на складі, де його потім перевірить або розбере на запчастини технічний дроїд. Куртки відніс у чистку, залишилися трупи людей та кокони з тваринами. Дорогою зустрів Еллі, вона курсувала то до Зака, то до дівчат.

— Доброго вечора, Елла. Як у вас справи?

— Нормально, Зак працює, я йому допомагаю в розрахунках, а дівчата зараз з речовиною працюють, знайшли ще один приємний бонус, — таємно мені розповіла Елі.

— Сподіваюся, увечері розкажуть.

— А що ти везеш?

— Це їм робота, — сказав я, — на поверхні шахту з павуками знайшли, це люди з планети та тварини з аномалій. Вони будуть раді новим дослідженням, сподіваюсь.

— Я побігла до Зака, йому поїсти несу, — показала вона порцію з харчового синтезатора, — працює, і поїсти йому спуститися ніколи.

— Передай йому привіт. Нехай увечері до оази підходить.

— Дякую, передам, — вона пішла далі.

Я поштовхав платформу до кімнати для складування зразків. Вивантажився і зазирнув у кімнату до дівчат. Вони обидві щось уважно вивчали на планшеті.

— Привіт, дівчата, — привітався я. Кіра мені посміхнулася і помахала, а Ліка махнула рукою, зайнята. — Я вам там привіз зразки з печер, складував де завжди. Прийміть відео та список на нейромережу. Відправив.

Вони ще щось побурчали та махнули рукою. Зайняті всі, один я бовтаюся по базі як неприкаяний.

— Щоб увечері прийшов на діагностику, — долинуло від Ліки в спину. 

Згадали. Головне, щоб на мені нічого не випробували, що вони там знову знайшли, експериментатори.

Після всього доставляння — щільна вечеря, навіть трохи скучив по зелені з оази, все м'ясо та м'ясо. До загального збору ще пару годин, піду перевірю, що ми там назбирали за кристали. Суми на чіпах рахувати сенсу немає, будемо все скидати на один чи кілька, щоб скрізь була однакова сума, може-таки, колись знадобитися. Вся важливість у кристалах тільки там є потрібна інформація та бази. 

Пересортуємо і почнемо. Зі знайденого в бункері цікавим виявилася база стрільби зі спеціалізованої снайперської гвинтівки, але ні гвинтівки, ні патронів я до неї зараз ніде не знайду, тому відкладемо. Решта даних - життя у форті та особисті спогади, викликав ШІ та потроху йому скидав, іноді переглядаючи цікаві моменти. Поки що все це робив без відокремлення корисного від непотрібного, сподіваючись виконати це трохи згодом, або ж ШІ сам відсортує й виокремить необхідне з життя мешканців планети та дасть нам на це подивитись. 

Так і вийшло, на одному із записів з'ясувалося, куди виходить підземний хід з форту, і це була шахта, де ми били павуків. Один з тунелів розробки корисних копалин проходить під фортом, і туди прокопали прохід. Логічне припущення, скинув відео кіборгу, нехай думає, чим нам його відкопати.

Так, наступні кристали мисливців на тварин у зчитувач. Ця партія мені піднесла подарунок у вигляді пригод одного з мисливців у місті. Тут було хто де скуповує і продає зброю, розмови, обговорення, тактики проти певних тварин та їх звички та багато чого цікавого. Це обов'язково потрібно переглянути кілька разів, скинув копію кіборгу. Ще було кілька баз зі стрільби та зброї, але ці бази були в мене вивчені. Цікавою була база саме мисливців, але не ліцензійна, скажімо так, ШІ обіцяв її перевірити на закладки. Виявляється, таке теж може бути, все, начебто закінчив розбирати кристали.

Знайдені чіпи загалом принесли п'ять однотипних чіпів по п'ятдесят тисяч кредитів, левова частка була від мисливців.

— Тех, ШІ, мені потрібна консультація.

— Так, слухаю, — відповів кіборг.

— Ми знайшли тіла мисливців, кому тепер належить все знайдене? Чи не прийдуть до нас потім і вимагатимуть назад нейромережі, спорядження чи креди?

— Я б зняв нейромережі та прикопав би їх, — відповів Тех. — Але в ШІ інші правила, він їх розпізнає та занесе до своєї бази пам'яті. Потім будь-який шукач зможе визначити, як вони тут з'явилися. Даремно тільки тіла показали Філу, він може розповісти кому не треба. Тому пропоную трупи здати у місті, у філію мисливців. Перевірити тільки на імплантати, у мисливців може трапитися щось цікаве. Але спорядження належить тому, хто знайшов, хоча зазвичай нічого не залишається і від тіл.

— Спадкоємці, може, якісь є? Вони не можуть прийти потім, вимагати свою частку?

— Виключено.

Всі кристали з непотрібними записами почистив і склав у рюкзак, туди й вирушили й повні чіпи, а порожні склав окремо. Час вже йти на нараду. Піднявся на другий рівень в оазис, а тут вже всі зібралися, привітався із Заком. Тут же сидів і новий хлопець, сьогодні виведений із медкапсули та вилікуваний після заморозки. Звали його Іс. Виглядав хлопець погано, худий, як після хвороби, скуйовджений, напружений, але в очах танцювали пустотливі вогники, юнакові на вигляд було не більше двадцяти п'яти років.