Розділ 9. Розмови та плани.

Інтерлюдія.

Кришка капсули з шипінням почала підійматися. Я відкрила очі. У голові дзвеніла порожнеча. Думки поховалися, немов миші в норах. Навколо незнайомий медичний відсік. Камінь, печера, світильник під стелею світиться м'яким світлом. Нахлинули спогади: завдання, бій у космосі, астероїд, спалах, планета, падаємо, стоп - медична капсула, в якій я лежу, з нашого кур'єра, де Ліка, намагаюся встати, навалилося запаморочення і слабкість, ін'єкцію зробила медична капсула, трохи стало легше. Я пам'ятаю, поклала її в капсулу яку вона налаштувала під себе, це був єдиний варіант вижити, корабель падав. Сама в рятувальну капсулу, пам'ятаю приземлення, шлях до корабля, ночівлю в ущелині, тварин, бій, рани, відчай, біг, потім усе знову: нора, голос, світло. Мене врятували, хто - не пам'ятаю, нейромережа працювала з перебоями, згадала, що я потрапила в якесь марево на планеті, і вона почала видавати збої, скафандр вийшов з ладу, збилася потім зі шляху, не змогла знайти корабель. Суцільний жах.

Потрібно вставати, хтось же запустив виведення людини з капсули. Я не в нашийнику, значить, це не работорговці, сподіваюся. Оглянула себе, дрібні рани на руках і ногах затягнулися, ліва нога виглядала жахливо, ще не відновилася, навіщо тоді витягли. Сіла на край капсули й поруч із капсулою знайшла халат, накинула на себе, обернулася й побачила Ліку: вона нерухомо лежала на сусідньому ліжку. Мертва, сльози бризнули з очей. Зі стелі пролунав голос людини.

— Заспокойтеся. З нею все гаразд, зараз підійдуть співробітники бази та помістять її у вашу медичну капсулу. Їй потрібно долікуватися, корабель розбився, тільки вона й вижила.

— Гаразд. - Ліка жива, жива, це вже добре. Сльози полилися з очей.

Відчинилися двері, в медичну секцію увійшов молодий хлопець у скафандрі та колоритний персонаж - високий, але при цьому дуже кремезний, він був одягнений у чорний бойовий скафандр. Шолом броні був прибраний у невеликий горб на спині, а на голові була маска. Я спочатку злякалася, але хлопець із посмішкою на обличчі одразу підійшов до мене і заговорив.

— Вашій подрузі потрібно лягти в капсулу. Як до вас звертатися?

— Кіра. - він допоміг мені пересісти в крісло-каталку.

— Мене звуть Мік, - представився він, - а це, - вказав він пальцем на громилу, - Тех.

Мене відкотили в куточок, а хлопці поклали в медичну капсулу Ліку. У масці чоловік пішов.

— Ви можете подивитися показання медичної капсули, а то я не розбираюся, - сказав хлопець і підкотив мене ближче.

— Так, звісно. У мене нейромережа працює з перебоями, але доступ є, зараз подивимося. У неї стан нормалізувався, має пролежати кілька днів у капсулі, потім можна буде виводити її зі сну.

— Доступ дайте нашому ШІ, він відстежуватиме стан пацієнта, техніка військова, самі знаєте - тільки за кодом.

— Так, так, звичайно, пересилаю код доступу.

— Прийняв, - відповів ШІ, - щойно будуть зміни або екстрена ситуація, повідомлю.

— Ви, напевно, їсти хочете, давайте я вас підвезу в їдальню, - звернувся хлопець. - Там і поговоримо.

— Добре.

Проїхали коридором, завернули в їдальню, мене зупинили біля столу.

— Міку, а де ми знаходимося? - спитала я його, коли він підійшов до харчового синтезатора і потикав у сенсорний екран, прилад задзижчав і видав пару контейнерів з їжею та коктейлів.

— Їсти подано. ШІ, передай, будь ласка, інформацію по базі та планеті на нейромережу Кіри.

— Відправив, - пролунав голос зі стелі.

— Підкріпися, вивчи інформацію, потім поговоримо. Я відповім на всі твої запитання.

Присунулася до столика і почала їсти, паралельно вивчаючи інформацію. У медичній капсулі внутрішньовенне харчування, там організм отримує все необхідне, але в шлунку, немов чорна діра оселилася. За хвилин двадцять, наситившись і із задоволенням потягуючи солодкий коктейль зі склянки, я звернулася до Міка, який сидів за сусіднім столиком. 

— Ти пропонуєш захист, лікування, їжу, безпечне місце, можливість жити на базі? А що потрібно від нас?

— Лікування, Ліка ж медик? - спитав Мік, а я лише кивнула головою. - Також нам потрібна посильна допомога на базі, є ще кілька пунктів, але їх обговоримо, якщо ви погодитеся. Мені потрібна ваша історія: хто ви, звідки, ситуація в Співдружності, військові секрети видавати не прошу, - підняв руки Мік.

— Покинути планету не можна? - запитала Кіра.

— Я такого способу не знаю, й ШІ теж. Аномалії не дають, ви через них і впали.

— А наш корабель?

— ШІ, скинь дані по їхньому кораблю.

— Відправив.

— Полагодити не можна, на цю мить навіть нічим. ШІ корабля немає - це немає навігації, управління тощо. Якщо ви не забажаєте залишатися, ми дамо вам провіант і спорядження, і можете йти.

— Ми застрягли, це мені зрозуміло, скільки в нас часу для відповіді? - запитала Кіра.

— Підлікуєтеся, порадитеся разом, коли Ліка вийде з медичної капсули, й тоді я чекаю відповіді. Нехай це буде через 5 днів.

— Добре. - мене вже почало хилити в сон.

— У мене є прохання, - ззаду пролунав голос Теха, дівчина аж підстрибнула, вона згадала, це той голос, який був у норі, де вона боролася за своє життя, - у нас є тіла, потрібно дістати нейромережу для Міка, ваша капсула може це зробити? 

— Так, така функція в неї є.

— Ще потрібно буде її встановити.

— Так, як звільниться медична капсула, ми зробимо це, на знак подяки за порятунок.

— Тобі приготовили кімнату на першому рівні бази, поруч із медичним відсіком, у межах рівня можеш пересуватися вільно. Вище небезпечно для життя, скидаю на нейромережу останній бій Міка. Одяг у кімнаті залишили. Ще питання є? - спитав Тех.

— Ні.

— Тоді відпочивай, - сказав Мік, - я тебе підвезу, покажу кімнату.

Стандартна кімната, комбінезон і черевики в спеціальній ніші поруч із ліжком. Одяг і взуття мали універсальний розмір і функцію авто підлаштування за фігурою. Переодягнулася, заснула, їй снилося пережите, дівчина важко дихала.