Розділ 9. Розмови та плани.

Інтерлюдія.

Кришка капсули з шипінням почала підійматися. Відкрила очі. У голові дзвеніла порожнеча. Думки поховалися, немов миші в норах. Навколо незнайомий мед відсік. Камінь, печера, світильник під стелею світиться м'яким світлом. Нахлинули спогади, завдання, бій у космосі, астероїд, спалах, планета, падаємо, стоп - мед капсула, в якій я лежу з нашого кур'єра, де Ліка, намагаюся встати, навалилося запаморочення і слабкість, ін'єкцію зробила мед капсула, трохи стало легше. Я пам'ятаю поклала її в капсулу, це був єдиний варіант вижити, корабель падав. Сама в рятувальну капсулу, пам'ятаю приземлення, шлях до корабля, ночівлю в ущелині, тварин, бій, рани, відчай, біг, потім усе знову, нора, голос, світло. Мене врятували, хто, не пам'ятаю, нейромережа працювала з перебоями, згадала, що я потрапила в якесь марево на планеті та вона почала видавати збої, скафандр вийшов з ладу, збилася зі шляху, не змогла знайти корабель. Суцільний жах.

Потрібно вставати, хтось же запустив виведення людини з капсули. Я не в нашийнику, значить це не работорговці, сподіваюся. Оглянула себе, дрібні рани на руках і ногах затягнулися, ліва нога виглядала жахливо, ще не відновилася, навіщо тоді витягли. Сіла на край капсули й поруч із капсулою знайшла халат, накинула на себе, обернулася й побачила Ліку: вона нерухомо лежала на сусідньому ліжку. Мертва, сльози бризнули з очей. Зі стелі пролунав голос людини.

- Заспокойтеся. З нею все гаразд, зараз підійдуть співробітники бази та помістять її у вашу мед капсулу. Їй потрібно долікуватися, корабель розбився, тільки вона й вижила.

- Гаразд. - Ліка жива, жива, це вже добре. Сльози полилися з очей.

Відчинилися двері, в мед секцію увійшов молодий хлопець у скафандрі та колоритний персонаж - високий, але при цьому дуже кремезний, він був одягнений у чорний бойовий скафандр. Шолом броні був прибраний у невеликий горб на спині, а на голові була маска. Я спочатку злякалася, але хлопець із посмішкою на обличчі одразу підійшов до мене і заговорив.

- Вашій подрузі потрібно лягти в капсулу. Як до вас звертатися?

- Кіра. - він допоміг пересісти мені в крісло каталку.

- Мене звуть Мік, - представився він - його, - вказав він пальцем на громилу - Тех.

Мене відкотили в куточок, а вони поклали в мед капсулу Ліку. У масці чоловік пішов.

- Ви можете подивитися показання мед капсули, а то я не розбираюся - сказав хлопець і підкотив мене ближче.

- Так, звісно. У мене нейромережа працює з перебоями, але доступ є, зараз подивимося. У неї стан нормалізувався, має пролежати кілька днів у капсулі, потім можна буде виводити її зі сну.

- Доступ дайте нашому ШІ, він відстежуватиме стан пацієнта, техніка військова самі знаєте - тільки за кодом.

- Так, так звичайно, пересилаю код доступу.

- Прийняв - відповів ШІ - щойно будуть зміни, або екстрена ситуація, повідомлю.

- Ви, напевно, їсти хочете, давайте я вас підвезу в їдальню. - звернувся хлопець. - там і поговоримо.

- Добре.

Проїхали коридором, завернули в їдальню, мене зупинили біля столу.

- Міку, а де ми знаходимося? - спитала я його, коли він підійшов до харчового синтезатора і потикав у сенсорний екран, прилад задзижчав і видав пару контейнерів з їжею та коктейлів..

- Їсти подано. ШІ, передай, будь ласка, інформацію по базі та планеті на нейромережу Кіри.

- Відправив. – пролунав голос зі стелі.

- Підкріпися, вивчи інформацію, потім поговоримо. Я відповім на всі твої запитання.

Присунулася до столика і почала їсти, паралельно вивчаючи інформацію. У мед капсулі внутрішньовенне харчування, там організм отримує все необхідне, але в шлунку, немов чорна діра оселилася. За хвилин двадцять, наситившись і із задоволенням потягуючи солодкий коктейль зі склянки, я звернулася до Міка, який сидів за сусіднім столиком. 

- Ти пропонуєш захист, лікування, їжу, безпечне місце, можливість жити на базі? А що потрібно від нас?

- Лікування, Ліка ж медик, - спитав я, а Кіра кивнула головою - а також посильна допомога на базі, є ще кілька пунктів, але їх обговоримо, якщо ви погодитеся. Мені потрібна ваша історія, хто ви, звідки, ситуація в Співдружності, військові секрети видавати не прошу. - підняв руки Мік.

- Покинути планету не можна? - запитала Кіра.

- Я такого способу не знаю й ШІ теж. Аномалії не дають, ви через них і впали.

- А наш корабель.

- ШІ скинь дані по їхньому кораблю.

- Відправив.

- Полагодити не можна, на цю мить навіть нічим. ШІ корабля немає - це немає навігації, управління тощо. Якщо ви не забажаєте залишатися, ми дамо вам провіант і спорядження і можете йти.

- Ми застрягли, це мені зрозуміло, скільки в нас часу для відповіді. - запитала Кіра.

- Підлікуєтеся, порадитеся разом, коли Ліка вийде з мед капсули й тоді я чекаю відповіді. Нехай буде через 5 днів.

- Добре. - мене вже почало хилити в сон.

- У мене є прохання - ззаду пролунав голос Теха, дівчина аж підстрибнула, вона згадала, це той голос, який був у норі, де вона боролася за своє життя, - у нас є тіла, потрібно дістати нейромережу для Міка, ваша капсула може це зробити? 

- Так, така функція в неї є.

- Ще потрібно буде її встановити.

- Так, як звільниться мед капсула ми зробимо це, на знак подяки за порятунок.

- Тобі приготовили кімнату на першому рівні бази, поруч із мед відсіком, у межах рівня можеш пересуватися вільно. Вище небезпечно для життя, скидаю на нейромережу останній бій Міка. Одяг у кімнаті залишили. Ще питання є? - спитав Тех.

- Ні.

- Тоді відпочивай. - сказав Мік - я тебе підвезу, покажу кімнату.

Стандартна кімната, комбінезон і черевики в спеціальній ніші поруч із ліжком. Одяг і взуття мали універсальний розмір і функцію авто підлаштування за фігурою. Переодягнулася, заснула, їй снилося пережите, дівчина важко дихала. 

Сил не було навіть на розпач. Майнула думка, що добре б їй збожеволіти, тоді не буде так лячно, сил плакати теж уже не залишилося. За ті пережиті дні, вона встигла кілька разів впасти в істерику, шалено повірити в порятунок і впасти в апатію і в зневіру. І навіть тінь, що майнула на периферії зору в норі, не змогла пробитися в затуманений розпачем і слабкістю розум, а потім почула голос і побачила світло.