Розділ 29. Пружина.

До самого вечора ми дивилися по камерах, як на третьому рівні бігають ящірки. Це було схоже на рейд до противника. Прибігли боляче вкусили та втекли. Суцільним потоком вони пройшли в аномалію, поламавши всі решітки, що я там будував, і за дванадцять годин усі почали повертатися у свою аномалію на сьомий рівень. Тех теж помітив спад активності на верху.

- Щось надто тихо - промовив Джо. - І не показується вже ніхто. Може, вони пішли? - у коридорах залишилися тільки ті, кого я перебив з іглометів.

- Навряд чи, - відгукнувся ШІ. - Я проаналізував кількість тих, хто увійшов, і кількість тих, хто вийшов, різниця у великих особинах. Є таке припущення, що туди водили молодняк на полювання. Більша частина великих залишилася ще в аномалії. Вони там, і щось готують або прикривають відхід молодняка.

- Що вони можуть готувати? Чому ти впевнений, що вони там не загинули?

- Мембрана аномалії не закривається, я вважаю, що є в аномальних тварин із псі силою здатність відкривати аномалію. - інструктував ШІ.

- Цікава здатність. - в слух прокоментував я.

Раптом мембрана блимнула і всі побачили, як клубок, що складався з двох великих тіл, ящірки та іншої тварини, викотився з простору аномалії в коридор бази. Чулися звуки ударів і здавлене гарчання. Швидкість, з якою рухалися кінцівки однієї, не дозволяла розгледіти їх, але ящірка міцно тримала її, і кігті мало завдавали їй шкоди. Після закінчення кількох хвилин, тварюка почала завмирати, схоже ящірка якоюсь отрутою знерухомлювала жертву. Перехопила зручніше і потягнула на сьомий рівень. Жеруть вони, напевно, їх у своєму світі. Ще через годину почали виходити з аномалії ящірки зі здобиччю в зубах, так тривало ще довго. Ліка просила дістати їй інгредієнтів для нових досліджень і пішла спати. Ближче до ночі всі співробітники бази розійшлися, залишився один я.

- Тех, ШІ, є припущення, це разова акція ящірок чи тут таке постійно відбувалося.

- З імовірністю 70% це було часто, або ніхто не бачив, або ніхто не переживав цю зустріч і не зміг розповісти про це. - підбив підсумки ШІ.

- Можу тільки один випадок пригадати, коли йшов один відступник з бази та пропав. - розповів кіборг.

- Потрібно перекривати шахту ліфта на сьомому і третьому рівні, це зрозуміло, але як. У шахті є броньовані двері? - запитав я.

- Так, за планом є, - відповів ШІ, - але після запуску режиму перекриття не можна їх буде прибрати, вони блокують і руйнують шахту.

- Погано. Тоді варіант відкладемо і відновимо двері ліфта. На сьомому рівні до них доступ є? -Запропонував я.

- Немає доступу, потрібно проходити через низ. - відповів Тех.

- Може сходимо в аномалію на третьому поверсі, подивимося, що всередині, там наразі має бути спокійно.

- Або, навпаки, всі готуються відповісти на похід ящірок. - ШІ.

- Ризик вартий того, я спускаюся, збирайся Мік, сходимо подивимося. - запропонував Тех, і я побіг збиратися.

За годину ми входили в аномалію, кіборг приніс один кристал псі мені і мій вкотре загублений меч, камінь на ньому був такий самий, нічого не світилося.

- Ви дивилися відео з мого скафа, - запитав я Теха з ШІ, - бачили, чи бачили в мене під час атаки псі мерехтів камінь на мечі? - відповіли обидва ні, но ШІ обіцяв проаналізувати записи, а поки що аномалія. Не було в мене глюків, я точно бачив. Увімкнув поле, заходимо, кіборг заскочив першим.

Чужа планета зустріла нас темними хмарами, ми опинилися в зруйнованому стародавньому місті, збудованому з грубо обтесаних каменів. Будинки, що стояли, були схожі на мовчазних вартових запустіння, свідчачи про давно минулу цивілізацію. Вдалині маячили більші будівлі, що своїми формами нагадували фортечну стіну і квадратні вежі, які натякали на велич, що колись прикрашала цей інопланетний пейзаж.

Серед руїн у повітрі висів запах крові та виднілися сліди нещодавньої битви, що сталася тут. Земля була всіяна трупами тварин-мешканців, їхні мляві розкидані по ландшафту тіла слугували похмурим нагадуванням про небезпеки, що таїлися в аномаліях. Вхід у наш світ, із цього боку, був у проломі арки, одного з входів у будівлю цього міста. Тех і я запустив розвідників, вони перевірили найближчі околиці, і ми вирушили далі. Скрізь лежали тварини, здебільшого дрібні, збиті й знерухомлені псі ударом, а потім добиті. Я писав відео, намагаючись зафіксувати ці уламки цивілізації, які таємниці ховаються під уламками? Яка катастрофічна подія призвела до падіння? Де знайти відповідь, написів і зведень немає, як визначити расу, що тут жила?

Ми обережно просувалися крізь руїни, розвідники мали попередити про будь-які ознаки небезпеки. Темні хмари над головою, здавалося, відображали похмурий настрій, а сонячні промені пронизували похмурий пейзаж. Кіборг жестами, попередив дивитися в по сторонах, не відволікатися, помічено розвідниками рух у руїнах. Ми забралися в будівлі по обидва боки зруйнованої вулиці та завмерли, спостерігаючи за порушником. Це була велика поранена аномальна тварина цього світу. Вона шукала щось або когось акуратно йдучи та принюхуючись до запахів. Зупинилася. По-моєму, вона нас відчула, кіборг скинув камінь із пролому, і тварюка кинулася в його бік і вдарила псі атакою. Відкрили вогонь, вона бігла, ми стріляли. Майже одразу почали пробивати її наші голки або вона була ослаблена, або різні напрямки атаки, не можу сказати, вона ще раз ударила псі та здохла, голосно пискнувши при цьому. Ми почекали кілька хвилин, вдалині вискочило кілька дрібних тварин, але через кілька хвилин вони сховалися. Схоже це була остання велика особина. 

Тех вирізав кристал, і ми вирушили далі. Я запустив у висоту розвідника, щоб подивитися, що знаходиться далі за будинками або за фортечною стіною. Знайшов будівлю, схожу на ратушу або щось грандіозне, і запропонував сходити туди, може знайдемо відповідь, хто тут жив.

Дотримуючись широких проходів і вільного простору, пролазячи навпростець через зруйновані будівлі, ми дісталися до центру цього селища або міста забутої цивілізації. Тут були уламки статуй, обвітрені й розколоті з плином часу, сухий і потрісканий фонтан. Серед руїн розкидані примітивні механізми старих часів, призначення яких було мені не зрозуміле. Іржава зламана клинкова зброя натякала на жорстоку битву, що спіткала це колись квітуче місто. Тут і там лежали скелети невідомих мені тварин, їхні кістки були вибілені сонцем і вітром, що є свідченням реальності життя в цьому моторошному ландшафті.