Розділ 3. Рівні бази.

Наступні два дні мені довелося працювати немов рабу на галерах разом з технічним дроїдом. Те, що я не міг полагодити лагодив він, а якщо з нас ніхто не міг, то відставляли кіборгу техніку, роблячи позначки про обладнання в мережі ШІ. Спав, їв, працював і вчився – романтика. Намагався не думати, що буде завтра, жив сьогоднішнім днем.

На третій день праці дістався місця виходу на третій рівень. Попадалися залишки розбитих дроїдів як оборонних, і технічних. Стягував для розбирання до складу все, що знаходив, а вночі, коли я спав технічний дроїд, розбирав на компоненти. У сусідніх з проривом житлових приміщеннях, під завалами, знайшов два візуально цілих скафандрів з розрядженими батареями та муміями всередині. Може це співробітники бази, а може таки ж розморожені бідолахами, як і я. Відтяг їх на цвинтар бази попередньо знявши скафандри, пересилити себе було не просто, але вп'яте у мене вийшло, майже не вивертало.

Огляд кімнат співробітників залишив тяжке враження. Секція по десять одномісних кімнат по обидва боки коридору. Невеликі приміщення два на три метри. Усередині ліжко, висувний столик та стілець зі стіни. Невелика ніша для скафандра та речова шафа складали всі зручності. Частина дверей зачинена, частина зламана, світло відсутнє. Довелося працювати руками, відкривати через ручне керування. Змінював замки, повільно випускаючи сперте повітря з кімнат. Нічого цікавого не було тільки речі, їх відправляв на склад, собі забрав один нейроком і запасний комбінезон, також попався шолом від нього, одяг, тепер у мене повний комплект. Шолом був автоматичним і знаходився в обручі на комірі костюма і міг включатися без відома господаря при суттєвому перепаді тиску або при серйозному порушенні у складі повітря. Ретельніший огляд знахідок не дав. Все одноманітно як у готелі. Задеревеніли гігієнічні приналежності, змінний комбінезон у шафці й все, від слова зовсім. І скрізь одне й те саме. В одній із кімнат був присутній господар. На засушеному обличчі мертвої людини був вираз жаху, рот відкритий, руки стиснуті в кулаки, хоча, чого я себе накручую, це згубний стан повітря і гниття. Це дуже неправильно для людини, що повільно вмирає на самоті, швидше за все потрапив під дію аномалії. Відвезу його на склад до всіх небіжчикам.

— Якось це дивно, — висловив я думки вголос.

Перевірив душовий блок, там усе як зазвичай, але нічого не працює. Всі роботи з цією частиною коридору та приміщеннями я закінчив.

— Ніч-мати дасть пораду, але знання то сила, — видав я народну мудрість, — повертаюся. Потрібно собі музику звантажити та включати, або ще пару місячних циклів і точно буду з роботом розмовляти, або не дай боже ще з ким віртуальним.

Наступного дня я присвятив підготовці, скафандри з трупів я почистив і продезінфікував у душовій. Зарядив їхні батареї, скафи були легкі та запас автономності мали не дуже великий. Стандартна батарея давала п'ять діб економної експлуатації, а при активному використанні серво підсилювачів гарантувала добу роботи. Сам скаф був компактним, виглядав немов той самий комбінезон, але з посиленими вставками та додатковими модулями плюс обмежений запас води та поживної суміші, а також балон із киснем. При економних витратах мені його вистачить на дві доби в безповітряному просторі.

За допомогою технічного дроїда та знайдених залишків вдалося зібрати один оборонний дроїд, але не ходячий. Все, ніби готовий до роботи. За допомогою візка я його відвіз на рекомендоване ШІ місце оборони другого рівня бази та під'єднав до резервного живлення. Далі був вихід на третій рівень. Темряву широкого коридору розтинав вузький промінь ліхтаря, створював у темряві химерні постаті. У стінах траплялися пробоїни та вищербини від попадання якоїсь зброї в коридорі, місцями були стоплені шматки незрозуміло чого. Замерлі вантажні платформи, що втратили з'єднання з керуючими дроїдами, відкидали потворні тіні. Мені треба було пройти близько ста метрів тунелю до потрібного місця. Нейроком автоматично передавав на ШІ корисні запчастини, що могли стати в пригоді в майбутньому: залишки технічних дроїдів, контейнери з запчастинами та розхідниками.

При небезпеці або прориву на базу, коридор повинен був перекриватися ізолюючею бронеплитою гермозатвора, він відсікав аварійну ділянку або ускладнювали життя нападником. Діставшись гермозатвору, я зрозумів, що бронеплита зупинилася в півтора метра від підлоги, затиснувши гравітаційну платформу з встановленим на неї контейнером, везли на склад не довезли. Плита півметрової товщини могла стати серйозною перешкодою, але не стала і саме тут був прорив з аномалії на нижній рівень, який добив частину тих, хто вижив. Розчищення шляху до входу на третій рівень зайняло чотири години, тепер можна було проїхати на платформі. Оглянув автоматичні турелі, вони були цілі, а ось живлення на них, як і їхнє резервне джерело було відсутнє. Прокинув кабель освітлення для цього коридору з другого рівня і запитав турелі, додав тимчасові датчики та камери. Бентежила повна відсутність тіл істот, що прориваються з аномалії.

— ШІ, а де тіла - спитав я.

— Частина була перероблена в харчування, частина для вивчення переміщена в сховища.

— Як вони виглядали?

— Тварини чотири лапи, хижаки, швидкі, спритні. На нейроком скинув фото і класифікацію.

— Жахливі особини - визначив я по фото - зубасті.

За п'ять метрів за бронеплитами через весь коридор займала аномалія, саме з її надр вирвалися тварини. Я довго вдивлявся в нерухому пелену, але нічого не звичайного не помітив у її глибині. Виглядає як товсте скло, що перегороджує прохід.

— А після останнього прориву звідти – показав я пальцем на аномалію – хтось ще виходив?

— Так але давно. Вона стабільна. Перед проривом мембрана аномалії може випромінювати світло, мерехтіти або здійснювати хвилеподібні рухи.

— Я тут поставлю додаткову камеру, тож про всяк випадок. Що буде якщо в неї кинути камінь або будь-який інший предмет.