Розділ 4. Чорний корабель.

На відео був довгий технічний коридор, вузький, із низькими стелями та безліччю труб і комунікацій, які проходили вздовж стін і стелі. Цей прохід схожий на один із технічних люків корабля, який був частково відчинений — чи то через пошкодження, чи раніше ходили через нього. Розвідник передавав перші показники зсередини: освітлення відсутнє, джерел енергії не виявлено, атмосфера присутня, але багато пилу. Також зафіксовані залишки біоорганічної матерії на поверхнях та слабке радіаційне фонове випромінювання, що не несе загрози для людини. Конструкція, вочевидь, не належить людській цивілізації — архітектура і компонування елементів вказують на інший тип мислення й технологічної побудови.

Зовні кіборги перевірили весь табір біля входу, просуваючись між стінами, зібраними з уламків корабля. Після тотальної загальної перевірки на небезпеку всіма приладами та засобами Тех дав команду, і один з кіборгів увійшов всередину, а потім за ним і ми з Осом. Кицька, дроїд з ще одним кіборгом, залишилися назовні для прикриття. Усередині корабля панувала темрява, тут лише наші ліхтарі висвітлювали металеві балки, перегородки та засипану піском підлогу. Повітря було сухе, застигле, з легким озоном. Здавалося, час тут зупинився на віки через відсутність команди і техніки, що його обслуговує.

Згодом цей технічний коридор вивів нас у внутрішні коридори корабля, де на замкнених дверях вже зустрічалися неробочі панелі керування, а на деяких стінах були намальовані символи або слова невідомої мені мови. Тех одразу почав їх фіксувати та аналізувати. Далі ми рухалися повільно за кіборгом, прислухаючись до кожного шереху. Бо тут час від часу крізь тріщини та діри в обшивці відбувалися пориви вітру, які зрушували уламки чи панелі десь глибоко всередині конструкції — і тоді по порожніх коридорах проносилось шарудіння, а десь лунали глухі удари, наче хтось невидимий ходив у кораблі.

— Попереду розвідник виявив залишки енергетичної активності, — повідомив Тех. — У зоні десь за 50 метрів від нас та кілька рівнів вище знаходиться працююче джерело живлення.

— Що ж, підемо подивимось, хто тут колись жив.

Ми піднялися до іншого ширшого проходу, який, судячи з розвідки, вів до центральної рубки. Саме в такому місці зазвичай зберігається останній осередок життєзабезпечення корабля — резервні системи, зброя, запаси їжі, ШІ або стазис-капсули екіпажу. Принаймні, якщо істоти, що керували кораблем, подібні до людей.

Зараз розвідник вже дістався залу перед рубкою і завис перед масивними темними бронедверима, вкритими незнайомими візерунками, що нагадували електричні схеми чи органічні структури.

— Сканування показує наявність багатошарової броні, — передав Тех. — Ймовірно, тут використано композитні матеріали. Відкриття без спеціального доступу або знання алгоритму розблокування практично неможливе в польових умовах. Вони надто товсті, щоб прорізати їх звичайними засобами, а замикаючі механізми, ймовірно, були активні при закритті — просто зірвати їх силою ми не зможемо.

— Можемо обійти? — спитав я.

Ми якраз зупинились за рогом і відправили вперед кіборга, бо боялись діючих захисних систем біля рубки.

— Якщо тут є де під’єднатися до системи управління дверима, можемо спробувати, але і цей обхід може бути небезпечним. Імовірність спрацювання захисних систем — 47%, — додав Тех.

Тим часом наш кіборг уже дістався та оглядав панель управління збоку дверей — вона була наполовину вкрита пилом, але деякі її частини все ще світилися м’яким зеленим світлом. Він провів сканером по її поверхні.

— На панелі є сліди втручання, — сказав Тех. — Хтось намагався взаємодіяти з цим нещодавно. Можливо, інші дослідники корабля або ті, хто залишився всередині.

Ми на хвильку замовкли, прислухаючись до тиші. Бо всередині корабля щось знову десь гримнуло — почувся далекий глухий звук, як від металу, що впав.

— Пропоную поки не чіпати двері, — нарешті сказав я. — Нехай розвідник обстежить усе навколо — можливо, вдасться виявити альтернативний вхід або сервісні тунелі. Ми ж тим часом зафіксуємо всі активні системи та заберемо з собою деякі прилади звідси. Можливо, наш ШІ бази зможе з часом розібратися в місцевих системах. Повернемося сюди вже з відповідним обладнанням або програмою злому. Є ще шанс, що наш ШІ або штучний інтелект аґрафів має у своїх архівах модифікації подібних кораблів — тоді зможемо і систему доступу зламати, і мову, якою зроблені ці написи на стінах, дешифрувати та зрозуміти.

Тех кивнув.

— Згоден. Цей корабель має свої секрети. І, вочевидь, не всі з них мертві.

У ту мить над кіборгом, що знаходився біля пульта керування і пробував його активувати, раптово спалахнуло світло — чи то енергетичний імпульс перевірив стоячого, чи активувався сенсор безпеки, який зафіксував присутність стороннього.

Наступної секунди на стелі з’явився тонкий та майже непомітний купол світла. Він зі свистом пройшов крізь повітря до підлоги, промайнувши просто через кіборга. Той навіть не встиг зреагувати — його корпус просто розсипався у хмару іскор, попелу й металевого пилу, який повільно осідав на навколишню підлогу.

В приміщенні стало тихо, але ця тиша вже не була пустою — вона стискала вуха й відлунювала тривогою. Корабель виявився живим, він захищався. Стінові панелі навколо пульта ще раз тьмяно спалахнули рядами символів, замиготіли в такт невідомому ритму, а в повітрі з’явився легкий запах гарячого металу. Наді мною з Техом теж загорівся такий самий купол, і я зрозумів, що ось і все, відбігав я своє по світах, це остання моя подорож на невідомі планети.

Серце в грудях здавалося зупинилося. І саме в цей момент я відчув, як щось заворушилося у мене в рюкзаку. Я різко скинув рюкзак на підлогу — у ньому почувся глухий звук, щось намагалося вилізти з нього назовні. Я відчув, як мене прошив холод — між пилом від знищеного кіборга, реакцією корабля та цим рухом за спиною — все це вже переступало межу логіки. Кот стояв поряд, здибивши шерсть, а Тех дивився над собою на світло і одночасно наблизив розвідника до місця дезінтеграції кіборга.