Розділ 2. Система.

Після першого вибуху простір навколо станції перетворився на хаотичну сітку траєкторій. Навігаційні модулі працювали на межі, прогнозуючи рух тисяч уламків, снарядів, голок, дронів і цільових об’єктів у тривимірному вакуумі. Будь-яка помилка — і уламок зі швидкістю десятки кілометрів на секунду пробивав броню, мов папір.

В нейромережі миготіли цілі та показувалось ураження у повній тиші, а іноді я чув лише слова людей.

— «На фланг — виводжу ще одну платформу для прикриття сектору!» — казав Трой.

Його платформа-носій повільно зрушила вперед, викидаючи дрони для швидкої розвідки та розсіювання нових цілей. Тим часом Тех запустив оновлених бойових кіборгів на станцію для перехвату — ті вже не були просто переробленими ворожими одиницями. Вони стали ефективними противниками, які знали, як діє їхній попередній господар. Завдяки переписаним алгоритмам кіборги обходили міньйонів ворожої системи й вражали слабкі місця, як справжні тактичні аналітики на полі бою.

— «Контакт з боку станції — спроба прориву!» — повідомив Седрік, скеровуючи своїх захисних дроїдів у загрозливу зону. Вони рухалися злагоджено, як рій, формуючи динамічні щити, перехоплюючи ракети та створюючи захисну сітку, що перекривала наші робочі вузли станції.

Вибухи вже не були поодинокими. У кожному напрямку йшли атаки — точкові та продумані. Материнська система навчалася і аналізувала бій. Її міньйони почали маневрувати хитріше, розосереджуючи удари і навіть жертвуючи деякими одиницями, аби вивести з ладу наші ключові захисні турелі.

Я ж зосередився на аномалії, бо будь-яке переривання коридору могло знищити наші комунікації та техніку, яка відбивала атаку. Часу на роздуми не було, через мембрану постійно поступала підтримка з бункера — нові розвідники та декілька блоків зі зброєю, боєприпаси та нові турелі, які ми терміново перекидали з нашого тилу.

Несподівано на одному з екранів виникла глуха тінь — новий об’єкт, великий, повільний. Усі тактичні екрани засвітились попередженнями: «масивна сигнатура — корабель прориву материнської системи».

— «У нас п’ятнадцять хвилин до його виходу на оптимальну точку для пострілу і розгону», — сказав Даріус.

Тиша знову запанувала на мить — так буває перед зміщенням фази бою. Бо тепер усе, що було, — лише прелюдія. Справжній тиск починався зараз, коли заговорять великі калібри.

— «Сектор станції — порушення периметра, з’явилась глушилка!» — голос Даріуса був напружений.

Його нейромережа постійно оновляла нашу тактичну карту, екран мигтів від запитів, координат і маркерів загроз. Він керував усіма комунікаціями й сполученням — внутрішніми каналами, передачею команд між дроїдами та кіборгами. Взломана система зв’язку додатково малювала розшифровку команд і переміщення міньйонів материнської системи та обчислювалась нашим ШІ.

— «Вимикаю наші ретранслятори… нам перебивають сигнали та команди в середині станції», — пробурмотів він і кинув погляд на мене. — «Десь коридорами пройшли автономні міньйони з глушилкою. Спробую там перебудувати мережу через резервні кабельні вузли».

Курт же працював мов машина — керував усіма плазмовими гарматами та турелями оборони. Його радар на боті дозволяв одночасно відстежувати до 300 об'єктів. Саме зараз у всіх на екрані пульсувала мапа бою з тисячами обчислень і траєкторій противника. Технік не говорив — лише давав цілі та мітки гарматам, а ті лупили по відкату по цілях, що до нас наближались. З гармат знову і знову вирвалися яскраві спалахи — плазмові заряди прорізали вакуум і розірвали або міняли траєкторію уламків кораблів, що до нас наближалися, а турелі добивали кіборгів за ними.

Седрік тримав під контролем увесь периметр навколо входу в аномалію — саме він керував головними оборонними системами. Його дроїди і розвідники безупинно моніторили зміну траєкторій ворожих атак і стан нашого захисту, які змінювалися щомиті в залежності від тактики супротивника. Особливо коли ворог починав масово скидати дронів або кіборгів у слабкі місця нашого захисту після ракет, Седрік оперативно видозмінював оборону на режим блискавичної реакції — його дроїди перехоплювали загрози ще до того, як ті наближались до критичних точок.

— «Перехоплення ракети в секторі B! Створюю кільце, готуйтесь до контакту!» — вигукнув він, і дроїди почали рухатися, компонуючи щити для відбиття осколків і ракетних ударів.

Трой контролював платформи, на яких були автономні або півавтономні блоки з ракетами, радарами та турелями. Вони перемістилися в потрібні нам точки у просторі космосу з мінімальною затримкою.

— «Платформа з номером шість — переміщую в зону прориву, пошкоджену п'яту використовую як приманку. Сьому — в тил, там можливий прорив».

Він зараз створив фальшиву атаку і змусив десятки ворожих дронів зреагувати на несправжній прорив — це виграло нам час. Тех з кіборгами виконував роль ключової фігури для контрманевру. Його модифіковані кіборги чекали ворога, який не гадав, що на нього будуть нападати схожі на нього нападники. Ми використовували проти материнської системи її ж зброю.

— «Мої — уже в секторі F. Одну групу міньйонів вже знешкодили. Вони шукають проходи до наших систем через станцію і готують диверсію зсередини».

Материнська система працювала як єдиний мозок для всіх своїх міньйонів. Вона не кидала їх усіх одразу у бій — вона перевіряла нас і шукала слабкі місця. Її нові дії свідчили про появу когнітивного модуля: вона запускала скоординовані атаки, створювала обманні хвилі, симулювала хаос — і потім била точно в нашу ослаблену або пошкоджену точку оборони.

— «Зміна ритму нападів, — повідомив Даріус. — Вона вже розвідала наші системи захисту на першій хвилі нападу. Система адаптується до наших атак, та зараз намагається взяти під контроль наші системи зв’язку!» — сказав він.

Я глянув на ситуацію на полі бою. Зараз мішенню став наш вихід на планету, для нас стабільність і захист навколо аномалії були пріоритетом, це наш єдиний канал постачання підкріплення і зв’язку. Якщо ми втратимо його — втратимо вихід в космос.